Реалізація компетентними органами України окремих положень Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей

Анотація

Стаття присвячена дослідженню механізмів та практики реалізації Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (далі – Конвенція 1996 року) компетентними органами України. Здійснено аналіз міжнародного та національного законодавства України, яке регулює питання міжнародного співробітництва з питань реалізації заходів захисту дітей. Особливу увагу зосереджено на питанні юрисдикції компетентних органів України щодо вжиття заходів захисту дітей, правових підставах її виникнення, зміни, збереження. Актуальність окреслених питань в умовах війни зумовлена значною кількістю випадків, що стосуються українських дітей, які вимушено тимчасово перемістилися (евакуювалися) за межі України внаслідок війни та потребують захисту. Проведено порівняльний аналіз правового статусу біженця та механізму тимчасового захисту, з’ясовано їх спільні та відмінні риси. За результатами проведеного аналізу відповідного законодавства та практики його застосування зроблено висновок про те, що ст. 6 Конвенції 1996 року за загальним правилом не застосовується до згаданих дітей. Натомість застосуванню підлягають ст.ст. 5, 7–14 Конвенції 1996 року. Зазначена правова позиція потребує щонайширшого представлення та відстоювання перед державами-учасницями Конвенції 1996 року. Також обґрунтовано пропозиції щодо доцільності внесення змін до законодавства України в частині надання дозволу на пряму комунікацію компетентних органів України та відповідних держав за наявності необхідних передумов для цього. Вказане дозволить істотно оптимізувати взаємодію між Україною та іншими державами-учасницями Конвенції 1996 року. Додатково здійснено аналіз зміни повноважень органів влади, відповідальних за захист прав та інтересів дітей, у зв’язку з утворенням Державної служби України у справах дітей, та обґрунтовано необхідність зміни центрального органу України відповідно до Конвенції 1996 року з метою запобігання конфлікту інтересів та належного забезпечення державного контролю за дотриманням прав дітей.