Зловживання правом у цивільних правовідносинах: теорія і практика

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу інституту зловживання правом у цивільних правовідносинах, який набуває все більшого значення в умовах динамічного розвитку приватного права. У роботі з’ясовано доктринальні підходи до визначення поняття зловживання правом, досліджено його відмінність від сумлінного використання суб’єктивного права та обґрунтовано необхідність правових обмежень для недопущення свавільних дій з боку учасників цивільного обороту.

Особлива увага приділяється правовим ознакам зловживання правом, зокрема таким, як формальна правомірність дій у поєднанні з їхньою спрямованістю на завдання шкоди іншій стороні, уникнення виконання обов’язку чи одержання неправомірної вигоди. Автор аналізує класифікацію форм зловживання – наприклад, притягнення до відповідальності за формальну реалізацію прав, ухилення від обов’язків, затягування процесу вирішення спорів тощо.

На підставі аналізу судової практики, у тому числі рішень Верховного Суду України, досліджуються ключові тенденції в тлумаченні та застосуванні норм щодо зловживання правом. Наводяться типові приклади зловживань у договірних зобов’язаннях, сімейних, спадкових і корпоративних правовідносинах.

У статті також розглянуто роль правової культури та етичної відповідальності учасників цивільних правовідносин у запобіганні зловживанню правом. Автор акцентує увагу на важливості формування правосвідомості, яка базується на балансі між реалізацією власних інтересів та повагою до прав і законних інтересів інших осіб. Відповідний рівень правової культури та впровадження освітніх і профілактичних заходів на рівні юридичної освіти й професійної діяльності можуть стати ефективними інструментами у боротьбі з правовим нігілізмом і свавіллям у цивільному обороті.

Зроблено висновки щодо необхідності подальшої уніфікації підходів до оцінки зловживання правом, підвищення ролі принципів добросовісності, розумності та справедливості у правозастосуванні. Запропоновано низку пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства та методології правового аналізу, що дозволить підвищити ефективність правового захисту сторін у цивільних спорах.

Результати дослідження мають як наукову, так і практичну цінність, та можуть бути використані в правотворчій, правозастосовній і навчальній діяльності.