Право подружжя на утримання (аліменти): порівняльно-правовий аспект

Анотація

У статті на основі порівняльно-правового методу досліджуються особливості правового регулювання утримання подружжя у правових системах зарубіжних країн. Акцентовано увагу на системній проблемі національного законодавства та правозастосовної практики щодо визначення розміру утримання (аліментів) подружжя, що зумовлено відсутністю чітких критеріїв у визначенні права подружжя на утримання та його розміру. Відзначено, що порівняльно-правовий метод дослідження забезпечує детальне розуміння суті правового явища та сприяє імплементації провідних правових тенденцій щодо досліджуваної проблематики. Наведена характеристика правових положень зарубіжного законодавства щодо критеріїв утримання, цілей та принципів утримання подружжя. Деталізуються норми англійського, німецького, американського, південно-африканського, канадського законодавства щодо підстав, умов, критеріїв утримання подружжя та їхніх сучасних тенденцій. Розкрито питання щодо розподілу пенсій під час розлучення. Аналізуються норми національного пенсійного законодавство щодо розподілу пенсійних активів під час розлучення. Зауважується, що особливістю канадського сімейного законодавства є те, що при вирішенні питання щодо утримання подружжя суд не бере до уваги неналежну поведінку подружжя, тобто неправомірну поведінку подружжя щодо шлюбу. Детально аналізується безпрецедентний досвід Канади у розробці та застосуванні Консультаційних рекомендацій щодо утримання подружжя, які незважаючи на свій незаконодавчий статус, значно підвищують ефективність законодавства у сфері підтримки подружжя у Канаді, а також сприяють прозорості та передбачуваності у питаннях визначення права на утримання подружжя та його розміру. Рекомендації мали значний вплив на практику сімейного права в Канаді і зараз широко прийняті та використовуються як юристами, так і суддями по всій країні. У підсумку зроблено висновки щодо необхідності деталізації критеріїв утримання подружжя у національному законодавстві та правозастосовній практиці, спираючись на відповідні положення зарубіжного законодавства з урахуванням сучасних тенденцій у сфері сімейного права.