Особливості застосування норм Господарського процесуального кодексу України у справі про банкрутство

Анотація

У статті досліджено особливості застосування норм Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) у справах про банкрутство. Наголошено, що Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ) є матеріально-процесуальним нормативно-правовим актом, тоді як ГПК України – суто процесуальним актом. Це призводить до розмежування регулювання процедурних аспектів, внаслідок чого у випадку наявності прогалин у КУзПБ застосовуються норми ГПК України. Водночас акцентовано, що навіть норми ГПК України не завжди охоплюють всі процесуальні питання, що обумовлює певні проблеми у правозастосуванні.

Авторами проаналізовано практичні проблеми, що виникають у зв’язку з застосуванням окремих норм ГПК України у справі про банкрутство, зокрема питання зупинення відокремлених проваджень у справі про банкрутство, оцінку грошових вимог кредиторів, підтверджених рішенням третейського суду, та підвищений стандарт доказування щодо обґрунтування вимог кредиторів. Увага акцентується на специфіці застосування преюдиційності судових рішень у справах про банкрутство. Зокрема, авторами підкреслено, що суди мають право поставити під сумнів навіть грошові вимоги, підтверджені рішенням суду, яке набрало законної сили, але виключно у виняткових випадках, що зумовлює необхідність додаткового обґрунтування таких вимог кредитором із застосуванням підвищеного стандарту доказування.

У статті також розглянуто проблематику визнання правочинів недійсними у процедурі банкрутства та наголошено, що хоча цей інструмент покликаний наповнити ліквідаційну масу, він водночас є засобом відновлення правового порядку у відносинах між кредиторами та боржником. Встановлено, що рішення третейського суду не є самостійною підставою для звільнення кредитора від доказування обставин, на яких ґрунтуються його грошові вимоги, що узгоджується з останньою судовою практикою. Таким чином, проведене авторами дослідження підкреслює необхідність адаптації норм ГПК України до специфіки процедур банкрутства, враховуючи конкурсний характер провадження, підвищені стандарти доказування, а також врахування останньої практики Верховного Суду України.