Законодавчі та інституційні зміни у трудовому праві України у 2024 р.

Анотація

У статті здійснено системний аналіз ключових законодавчих та інституційних новацій у сфері трудового права України, що були реалізовані упродовж 2024 року. Актуальність теми зумовлена масштабністю правових змін, які є відповіддю на трансформаційні виклики, пов’язані з воєнним станом, цифровізацією ринку праці, модернізацією кадрових процедур і необхідністю гармонізації з європейським трудовим правом. Проаналізовано нормативне закріплення інституту правонаступництва у трудових відносинах у разі передачі суб’єкта господарювання, запровадження правового статусу домашніх працівників, розширення підстав для звільнення працівників з ініціативи роботодавця, а також спеціальні гарантії для працівників окремих державних органів, зокрема Бюро економічної безпеки України.

Автор приділяє увагу проблематиці юридичних колізій, що виникають у зв’язку з множинністю нових норм, а також оцінює ефективність нормативних рішень з точки зору доктрини трудового права. Висвітлено нормативні ініціативи щодо спрощення процедур кадрового діловодства, зокрема можливість пересилання трудової книжки за кордон та оновлення Класифікатора професій з урахуванням нових форм зайнятості. Окремо розглядається концепція проєкту нового Трудового кодексу, спрямованого на системну кодифікацію трудового законодавства, підвищення гнучкості трудових відносин та розширення сфери договірного регулювання.

Зроблено висновок, що оновлення трудового законодавства у 2024 р. має не стільки кількісний, скільки якісно-змістовий характер, спрямований на переосмислення базових принципів правового регулювання праці в умовах війни, цифровізації та євроінтеграції. Зміни охоплюють як розширення предметного поля трудового права (зокрема, у сфері регулювання праці домашніх працівників, правонаступництва, припинення трудових відносин), так і посилення імперативної складової для державної служби. Окремо акцентовано на розробці проєкту нового Трудового кодексу, що закладає фундамент для майбутньої кодифікації трудового законодавства з урахуванням європейських стандартів. Зазначено, що реформування поєднує точкові законодавчі ініціативи із системною трансформацією правового поля, водночас вимагаючи узгодження норм, усунення колізій та методичного супроводу правозастосування.