Штучний інтелект в трудових відносинах: проблеми та виклики правового регулювання

Анотація

У статті досліджуються ключові проблеми та виклики правового регулювання впровадження штучного інтелекту у трудові відносини. Актуальність теми зумовлена стрімким розвитком інформаційних технологій та масштабним впровадженням систем ШІ у виробничі процеси, що кардинально змінює характер та структуру сучасних трудових відносин. Пандемія COVID-19 прискорила цифровізацію робочих процесів, перевівши значну частину роботи в дистанційний формат і підкресливши вразливість людського фактора, що посилило впровадження ШІ у трудову сферу.

Проаналізовано різні рівні застосування ШІ в трудових відносинах: від полегшення виконання рутинних завдань до повної заміни працівників. Особливу увагу приділено проблемі визначення правового статусу ШІ у трудових відносинах у контексті двох основних підходів: ШІ як об’єкт трудових відносин (з відповідальністю роботодавця) та ШІ як суб’єкт трудових відносин (з власними правами та обов’язками).

У статті розглядається концепція «електронної особи» та її потенційний вплив на трудове право, а також юридичні наслідки появи працівників із нейропротезами та іншими біотехнологічними удосконаленнями. Досліджено необхідність переосмислення фундаментальних принципів трудового права. Виявлено основні виклики інтеграції ШІ у трудові відносини, включаючи масове безробіття, етичні проблеми, психосоціальні ризики та нові форми дискримінації. Практичним прикладом є впровадження ChatGPT у рекрутингу, що вже демонструє ефективність у створенні описів вакансій, дослідженні ринку, аналізі резюме та інших HR-процесах.

Запропоновано комплекс заходів для ефективного правового регулювання ШІ у трудових відносинах в Україні, що включає проведення державного дослідження щодо впливу ШІ на безробіття, визначення правового статусу ШІ, створення переліку незамінних професій, встановлення квот для людських працівників, розробку правил взаємодії між ШІ та людьми, забезпечення захисту від дискримінації та врегулювання психосоціальних ризиків.

Дослідження підкреслює, що чинне трудове законодавство України, сформоване в доцифрову епоху, не містить адекватних механізмів регулювання трудових відносин за участю або під впливом технологій штучного інтелекту, що вимагає комплексного перегляду існуючих правових інститутів для відповідності вимогам цифрового суспільства.