Особливості колективно-договірного регулювання трудових відносин у зарубіжних країнах

Анотація

В умовах реформування трудового законодавства, зокрема ухвалення нового Закону України «Про колективні угоди і договори», оприлюднення законопроєкту про колективні трудові спори, а також зважаючи на все більш чіткі перспективи інтеграції України до Європейського Союзу, важливо розуміти сучасні тенденції розвитку трудового права в зарубіжних країнах, особливо на рівні ЄС у питаннях колективно-договірного регулювання. Оскільки успішне реформування національного трудового законодавства, прийняття нового Трудового кодексу України неможливі без урахування позитивного досвіду регулювання трудових відносин трудовим законодавством ЄС. Відтак мета статті проаналізувати зарубіжне (передусім європейське) законодавство у сфері колективно-договірного регулювання. На підставі аналізу норм європейського законодавства встановлено, що в правових системах зарубіжних держав інститут колективно-договірного регулювання трудових правовідносин має ключове значення, оскільки виступає фундаментом соціального діалогу на рівні суб’єктів господарювання – підприємств, установ, організацій. Колективний договір визнається основним правовим механізмом регламентації трудових прав та гарантій працівників, а також інструментом реалізації принципів соціальної справедливості та гідного ставлення до праці. У межах колективно-договірного врегулювання конкретизуються умови праці з урахуванням особливостей виробничої діяльності та фінансово-економічного стану роботодавця. У зв’язку з цим процес європейської інтеграції України зумовлює необхідність не лише формального узгодження положень національного трудового законодавства з нормами acquis communautaire, а й проведення глибокої гармонізації та імплементації прогресивних європейських підходів до сфери колективно-договірного регулювання. Зроблено висновок, що в ході оновлення трудового законодавства України доцільно зосередити увагу на вдосконаленні правового інституту колективного договору та угоди як таких, що охоплюють увесь спектр соціально-трудових відносин: організацію праці, забезпечення зайнятості, систему оплати праці, соціально-побутові гарантії тощо. Їх належне правове закріплення та ефективна реалізація сприятимуть досягненню балансу інтересів сторін трудового договору, забезпеченню прав працівників і сталому економічному розвитку.