Про необхідність кодифікації трудового законодавства України

Анотація

У статті розглядається необхідність кодифікації трудового законодавства - прийняття нового Трудового кодексу, яким будуть регулюватися відносини праці з урахуванням стандартів міжнародного права та права Європейського Союзу, а також з урахуванням запровадження на території України воєнного стану та необхідності залучення іноземних працівників для відбудови України після закінчення війни. При підготовці проекту кодексу потрібно враховувати, що Україна, як кандидат на вступ до Європейського Союзу, повинна адаптувати своє трудове законодавство до норм ЄС але при цьому залишити ті норми національного законодавства, які мають гарне застосування на практиці, а закріплені ними права при реалізації не породжують трудових спорів.

Необхідність проведення кодифікації нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини, зумовлена низкою факторів.

По-перше, чинний Кодекс законів про працю, а також окремі законодавчі акти, які приймалися до проголошення незалежності України, не можуть у повній мірі регулювати трудові відносини так як спрямовані на планову, а не ринкову економіку, на врегулювання відносин підприємств державної форми власності, без урахування відносин між працівниками і роботодавцями підприємств інших форм власності та фізичних осіб - приватних підприємців які використовують найману працю. По-друге, недоліком законодавства про працю, прийнятого до 1991 року є орієнтація на інтереси виробництва без урахування інтересів працівників, а законодавство незалежної України має відповідати нормам Конституції України де людина, її життя, здоров’я і безпека є найвищою соціальною цінністю.

По-третє, чинне законодавство України містить велику кількість підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих у різний період, які часто суперечать не тільки один одному, а і законодавчим актам.

По-четверте, частиною законодавства про працю України є міжнародні договори і угоди, в яких бере участь наша держава і якщо в них містяться інші правила, чим ті, які містяться у національному законодавстві, то застосовуються міжнародні договори і угоди.

По-п’яте, багато статей Кодексу законів про працю через свою неоднозначність тлумачилися рішеннями Конституційного Суду України.

Автор підтримує погляди науковців про те, що основним напрямом кодифікації трудового законодавства має бути лібералізація правового регулювання трудових відносин та перехід до договірного регулювання на усіх рівнях.

Через всю публікацію проводиться думка про те, що відносини між сторонами трудового договору мають будуватися на принципах соціального партнерства, а інтереси роботодавців не можуть превалювати над інтересами працівників.

Зазначається, що відсутність досвіду регулювання трудових відносин під час дії воєнного стану та відбудови держави у післявоєнний період із залученням великої кількості іноземних спеціалістів потребує удосконалення тих норм права, які були прийняті під час війни та подальшого детального дослідження науковцями цієї проблематики.