Сучасний стан та напрями розвитку системи моніторингу земель і ґрунтів в Україні

Анотація

У статті розглядаються ключові аспекти функціонування та перспективи розвитку системи моніторингу земель і ґрунтів в Україні. Проаналізовано нормативно-правову базу, яка регламентує здійснення моніторингу земель та моніторингу ґрунтів. Підкреслено, що моніторинг земель виступає важливою управлінською функцією в процесі охорони, раціонального використання та відновлення земель, і має надзвичайне важливе значення для сфери управління землекористуванням. Акцентовано увагу, що інформація про якісний стан земель є ключовим елементом у системі управління земельними ресурсами. Така інформація дозволяє своєчасно виявляти негативні зміни, зокрема деградацію ґрунтів, забруднення, ерозійні процеси, зниження родючості та інші фактори, що впливають на екологічну та господарську цінність земель. У статті окреслено основні завдання моніторингу земель і представлено його ключові компоненти.

Підкреслено, що у зв’язку з новими екологічними, економічними та соціальними викликами, а також потребами воєнного часу, постала нагальна необхідність оновлення підходів до збору, обробки та використання інформації про якісний стан земель і ґрунтів.

Проаналізовані основні положення Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2024 року № 848 «Про затвердження Порядку проведення моніторингу земель і ґрунтів». Акцентовано увагу, що дана Постанова є важливим кроком у напрямку вдосконалення системи моніторингу земель і ґрунтів в Україні, оскільки впроваджує комплексний підхід до оцінювання якісного стану земельних ресурсів, забезпечує своєчасне виявлення негативних змін їх якості та дозволяє оперативно реагувати на виявлені загрози.

Зроблено наголос на важливості та необхідності інтероперабельності та інтеграції державних електронних інформаційних ресурсів. Зазначається, що інтеграція дозволяє об’єднувати дані з різних джерел, зокрема, з державного земельного кадастру та інших інформаційних ресурсів, що дозволяє оновлювати інформацію про зміни в землекористуванні та підвищувати ефективність управління земельними ресурсами. Інтероперабельність у сфері земельних ресурсів означає здатність різних інформаційних систем взаємодіяти між собою, обмінюватися геопросторовими даними, аналітикою та результатами кадастру та моніторингу без втрати змісту або потреби у ручному втручанні.