Інструменти діяльності публічної адміністрації: поняття та сутність

Анотація

У статті, на підставі аналізу доктринальних та нормативних джерел, зроблено спробу сформулювати поняття та визначити сутність інструментів діяльності публічної адміністрації. Авторами висловлюється гіпотеза, що інструменти діяльності публічної адміністрації становлять відносно самостійну адміністративно-правову категорію, яка не зводиться ні до форм, ні до методів, ні до адміністративних процедур, має власну юридичну природу, об’єктивні класифікаційні критерії та функціональну прив’язку до типу правового режиму, в якому вона застосовується. Інструмент як такий виконує роль засобу цілеспрямованого управлінського впливу на суспільні процеси та учасників правовідносин, ґрунтуючись на чинних нормах адміністративного права, а не створюючи їх. Наголошено, що в умовах особливих правових режимів (зокрема, правового режиму воєнного стану) інструментальна система публічного адміністрування зазнає трансформацій, які впливають на межі її правомірного застосування, рівень підконтрольності, легітимності та ефективності. Це, своєю чергою, зумовлює необхідність переосмислення й оновлення існуючих теоретико-правових підходів до її юридичної оцінки.

Авторами доведено, що основними ознаками інструментів діяльності публічної адміністрації є: юридична визначеність і адміністративно-правовий характер; функціональна підпорядкованість публічному інтересу; зв’язок з компетенцією суб’єкта; операційна природа; інтегративність; режимна чутливість.

У підсумку вказано, що інструменти діяльності публічної адміністрації – це юридично опосередковані засоби цілеспрямованого управлінського впливу суб’єкта публічного адміністрування, наділеного відповідними повноваженнями, на суспільні процеси та учасників публічно-правових відносин, що здійснюються в межах його компетенції та на підставі чинного адміністративного законодавства з метою реалізації публічного інтересу та досягнення публічно значущих результатів у межах визначеного правового режиму.