Кваліфікація, протокол і докази у справах про булінг

Анотація

У статті проаналізовано особливості притягнення до адміністративної відповідальності за булінг (цькування) в межах освітнього процесу. Авторка зосереджується на застосуванні статті 173-4 КУпАП у судовій практиці 2020–2025 років, що демонструє значний відсоток закритих справ. Систематизовано типові помилки у правозастосуванні: неправильну кваліфікацію правопорушення, зокрема через невірне визначення суб’єкта відповідальності; формальний підхід до складання протоколів, а також відсутність належної доказової бази.

Проаналізовано труднощі визначення вікового цензу осіб, які вчиняють діяння з ознаками булінгу, з урахуванням того, що діти до 16 років не можуть бути суб’єктами адміністративної відповідальності. Водночас зазначено, що батьки мають нести відповідальність у випадках, коли дитина вчиняє дії з ознаками булінгу, навіть у віці до 14 років. Обґрунтовано доцільність призначення експертизи у справах, де виникають сумніви щодо усвідомлення дитиною значення своїх дій.

Окрема увага приділена змісту протоколів про адміністративні правопорушення, які часто не відповідають вимогам ст. 256 КУпАП та ст. 173-4 КУпАП. Розглянуто окремі приклади судової практики, які ілюструють типові помилки у складанні фабули протоколу: не зазначається систематичність дій, вид насильства, конкретні дати, час, місце вчинення діяння та заподіяна шкода. Підкреслюється потреба у встановленні єдиних критеріїв для визначення систематичності булінгу за аналогією з домашнім насильством, що вже має напрацьовану правову позицію Верховного Суду. Зазначено, що збирання доказів у справах про булінг має ґрунтуватися на поєднанні письмових звернень, пояснень, аудіо, відео, фото та інших матеріалів тощо. Важливо документувати щонайменше три епізоди булінгу з вказівкою на дату, час, місце та вид насильства для підтвердження систематичності, а також зазначати яка шкода була завдана, або могла бути.

На основі проведеної наукової розвідки запропоновано вдосконалення структури ст. 173-4 КУпАП та внесення змін до ст. 184 КУпАП із метою встановлення систематичності та унормування суб’єктів відповідальності за правопорушення.