Приватноправові інструменти діяльності публічної адміністрації: актуальність та напрями наукового дослідження

Анотація

У статті здійснено спробу обґрунтування концептуального переосмислення та актуалізації наукового дослідження приватноправових інструментів діяльності публічної адміністрації.

Здійснено спробу переосмислити сутність та ознаки приватноправових інструментів діяльності публічної адміністрації, враховуючи наявні теоретичні напрацювання адміністративно-правової доктрини та існуючі управлінські практики. Запропоновано розглядати приватноправові інструменти діяльності публічної адміністрації як правові засоби участі суб’єктів публічної влади у приватноправових відносинах, спрямовані на досягнення публічного інтересу через механізми координації, державної підтримки або публічно-приватного партнерства, що базуються на договірних, майнових або корпоративних формах взаємодії. Ознаками приватноправових інструментів діяльності публічної адміністрації названо: участь суб’єкта публічної адміністрації у приватноправових відносинах на засадах рівності сторін; поєднання імперативних та диспозитивних начал із змінним співвідношення імперативності та диспозитивності залежно від виду інструмента; збереження публічно-правового статусу суб’єкта публічної адміністрації; цільове спрямування діяльності на досягнення публічного інтересу через механізми приватного права; застосування приватноправових інструментів орієнтоване на реалізацію завдань публічного адміністрування; правова природа дій суб’єктів публічної адміністрації – координаційна або договірна.

Наголошено на тому, що проведений узагальнений аналіз правової літератури та законодавства засвідчив, що питання застосування приватноправових інструментів потребує подальших доктринальних напрацювань. Сучасні дослідження, незважаючи на високий рівень опрацювання окремих форм державно-приватного партнерства, адміністративних договорів, державної допомоги та ін., досі не охоплюють приватноправові інструменти як цілісний правовий інститут із комплексною системою ознак і критеріїв застосування. Відтак, запропоноване авторами переосмислення їхньої правової природи та класифікації є лише черговою спробою актуалізації цього важливого напрямку адміністративно-правової науки.