Представництво як правовий інститут адміністративного судочинства

Анотація

У статті на підставі чинного законодавства розглянуто представництво як правовий інститут адміністративного судочинства. Об’єкт дослідження складають правові відносини у сфері представництва. Основою дослідження виступають норми адміністративного права про представництво, доктринальна юридична література, в якій аналізуються правовідносини у сфері представництва. З метою обґрунтування оптимальних висновків щодо різних аспектів інституту представництва використано системно-правовий метод. Вказано, що представництво в адміністративному судочинстві є особливим вид судового представництва, яке визначається як встановлена нормами адміністративно-процесуального права окрема діяльність однієї особи (представника) з метою надання юридичної допомоги, захисту прав і законних інтересів іншій особі (яку представляють). Зазначено, що особливість відносин представництва в адміністративному судочинстві у тому, що волевиявлення представника може створювати, змінювати чи припиняти права та обов’язки особи, але не самого представника. Це відіграє важливу роль при характеристиці значення правоздатності та дієздатності представника та представленого в порівнянні з учасниками інших адміністративно-правових відносин. Адміністративне процесуальне законодавство та його імперативні норми можуть тією чи іншою мірою обмежувати свободу волі сторін у частині виникнення, зміни чи припинення відносин представництва, регулювання обсягу та меж повноважень, питань здійснення повноважень. Проте, за загальним правилом, вони є джерелом відносин представництва, а зазначені питання регулюються розсудом сторін. Відносинам представництва в адміністративному судочинстві як публічно-правовому інституту властиві структурні особливості, що характеризують цілу низку інших правових відносин. Як самостійний вид процесуально-правової діяльності представництво в адміністративному судочинстві є різновидом судового представництва, має властиві йому характеристики, відособленість нормативної регламентації та системи суб’єктів представництва, основні загальні та специфічні ознаки.