Еволюція кіберзлочинності: як кримінальне право адаптується до цифрової ери?

Анотація

У науковій статті здійснено ґрунтовне, міждисциплінарне дослідження процесів, що відбуваються у сфері кримінального права внаслідок стрімкої цифровізації суспільства. Автори аналізують кіберзлочинність не лише як новий вид злочинної діяльності, а як комплексне соціальне та правове явище, що постійно змінюється, вдосконалюється та створює виклики для правозастосовних органів, законодавців і міжнародної спільноти. Наголошується, що кіберзлочини сьогодні охоплюють надзвичайно широкий спектр правопорушень – від банального шахрайства до складних схем міжнародного відмивання грошей та фінансування тероризму.

У статті висвітлено основні інструменти та технології, які використовуються у кіберпросторі для вчинення злочинів: криптовалюти (зокрема біткоїн та монеро), технології блокчейн, даркнет, шифрувальні програми, фішингові кампанії, а також використання штучного інтелекту для генерації фальшивих особистостей або підробки документів. Розглянуто також явище етичного хакінгу та роль так званих «білих» хакерів, які, діючи в межах закону, сприяють підвищенню рівня кібербезпеки. Проаналізовано низку реальних кейсів, зокрема як в Україні, так і за кордоном, що дозволяє розкрити масштаби, способи реалізації та наслідки сучасних кіберзлочинів. Автори підкреслюють, що кіберзлочинність має транснаціональний характер, що ускладнює її виявлення, розслідування та притягнення винних до відповідальності в умовах, коли правова юрисдикція однієї держави не завжди достатня.

Особливий акцент зроблено на необхідності системного оновлення кримінального законодавства. Автори переконливо доводять, що традиційні інструменти кримінального права часто виявляються недостатніми або неефективними в умовах цифрової епохи. Розглянуто питання цифрових доказів, проблем їх належного документування, зберігання та використання в процесі доказування. Також піднято важливу проблему – відсутність єдиних міжнародних стандартів у сфері протидії кіберзлочинності, що суттєво гальмує взаємодію між країнами. У цьому контексті проаналізовано міжнародні конвенції, зокрема Будапештську конвенцію про кіберзлочинність, та окреслено напрями, в яких Україна має активізувати свою участь у глобальних ініціативах.

У статті представлено порівняльний аналіз підходів до протидії кіберзлочинності в різних країнах світу – США, Німеччині, Великій Британії, Естонії – та окреслено ті інструменти, які можна адаптувати до українських реалій. Наведено низку практичних рекомендацій щодо вдосконалення кримінального законодавства: запровадження нових складів злочинів, адаптація процедур збору цифрових доказів, розробка нормативної бази для співпраці правоохоронних органів з приватними кібербезпековими компаніями тощо.

Таким чином, дана стаття є важливим внеском у розвиток сучасної юридичної науки, адже вона не лише ідентифікує актуальні проблеми, але й пропонує реалістичні шляхи їх вирішення. Матеріал буде корисний не лише для теоретиків і практиків права, а й для ІТ-спеціалістів, розробників політик у сфері цифрової безпеки, міжнародних експертів та всіх зацікавлених у створенні безпечного цифрового середовища.