Правові аспекти запобігання насильницьким злочинам у діяльності правоохоронних органів

Автор(и)

  • С. В. Царюк кандидат юридичних наук, доцент, заступник начальника науково-дослідного відділу інформаційно-аналітичного забезпечення в сфері освітньої діяльності науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна https://orcid.org/0000-0001-5971-0419
  • Л. І. Олефір кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри формування та розвитку професійної компетентності персоналу ДКВС України Інституту професійного розвитку, Пенітенціарна академія України, Україна https://orcid.org/0000-0003-4565-8968

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.03.2.66

Ключові слова:

запобігання, кримінальні правопорушення, місця несвободи, насильницькі злочини, насильство, права людини, правоохоронні органи, співробітники правоохоронних органів, суб’єкт запобігання

Анотація

У науковій статті проаналізовано складний і суспільно значущий феномен насильницьких злочинів, що вчиняються співробітниками правоохоронних органів у процесі виконання службових обов’язків. Підкреслено, що такі прояви не лише грубо порушують права людини, а й суттєво підривають довіру громадськості до інститутів державної влади. Визначено, що ефективна протидія цій формі злочинності вимагає системного та цілісного підходу, який передбачає удосконалення як правового регулювання, так і функціонування превентивних інституційних механізмів. У дослідженні особливу увагу приділено міжнародним стандартам, зокрема положенням Європейської конвенції з прав людини та Конвенції ООН проти катувань. Зауважено, що вказані акти встановлюють абсолютну заборону катувань та визначають обов’язки держав щодо здійснення ефективного контролю та розслідування таких випадків. Визначено нормативно-правову основу протидії насильницьким злочинам в Україні: Конституцію, Кримінальний кодекс, профільні закони, включаючи Закон «Про Національну поліцію», «Про прокуратуру», «Про Державне бюро розслідувань» тощо. Окремо підкреслено роль інституційних гарантій у запобіганні насильству. Проаналізовано функціонал таких суб’єктів запобіжної діяльності, як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Національний превентивний механізм, Державне бюро розслідувань та громадські ради при органах МВС. Зауважено, що діяльність вказаних інституцій не лише фіксує порушення, а й виступає важливим стримуючим чинником та джерелом ініціатив у реформуванні правоохоронної системи. У підсумку визначено, що подальший розвиток державної політики у сфері запобігання насильницьким злочинам повинен орієнтуватися на зміцнення нормативної бази, підвищення ефективності контролюючих інституцій та впровадження міжнародних стандартів прав людини. Запропоновано конкретні напрями удосконалення: посилення гарантій незалежного розслідування, законодавче закріплення механізмів взаємодії правоохоронних органів із громадянським суспільством, розширення повноважень контролюючих суб’єктів, а також модернізація етичних та освітніх стандартів для співробітників силових структур.

Посилання

Пащенко Є.М. Щодо поняття та ознак насильницьких злочинів військовослужбовців. Кримінально-правові та кримінологічні засоби протидії злочинам проти громадської безпеки та публічного порядку. Харків, 2019. С. 161–163. URL: https://univd.edu.ua/general/publishing/konf/18_04_2019/pdf/74.pdf (дата звернення: 07.05.2025).

Європейська конвенція з прав людини: Рада Європи від 04.11.1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text (дата звернення: 07.05.2025).

Конвенція ООН проти катувань: ООН від 10.12.1984 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_085#Text (дата звернення: 07.05.2025).

Широкова-Мурараш О.Г. Про особливості розуміння основних принципів міжнародного права у сучасному світі. Наукові записки: Юридичні науки. Том 77. С. 93–96.

Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131.

Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 р. № 580-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40-41. Ст. 379.

Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 р. № 1697-VII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 2-3. Ст. 12.

Про Державне бюро розслідувань: Закон України 12.11.2015 р. № 794-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 6. Ст. 55.

Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. № 1700-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 49. Ст. 2056.

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закону України від 23.12.1997 р. № 776/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 20. Ст. 99.

Інформація про структурний підрозділ. Офіційна веб-сторінка Омбудсмана України. URL: https://ombudsman.gov.ua/uk/informaciya-pro-strukturnij-pidrozdil (дата звернення: 07.05.2025).

Структура Департаменту. Офіційна веб-сторінка Омбудсмана України. URL: https://ombudsman.gov.ua/uk/struktura-departamentu (дата звернення: 07.05.2025).

Положення про Громадську раду при Міністерстві внутрішніх справ України. URL: https://mvs.gov.ua/uk/gromadska-rada/period-povnovazen-2019-2021-roki/polozennya-pro-gromadsku-radu (дата звернення: 07.05.2025).

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-07-04

Номер

Розділ

Розділ 8. Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право