Правова характеристика форм колабораційної діяльності, пов’язаних із добровільним зайняттям посад у незаконних органах влади на тимчасово окупованих територіях України

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу форм колабораційної діяльності, пов’язаних із добровільним зайняттям посад у незаконних органах влади на тимчасово окупованих територіях України. Досліджено унікальну конструкцію об’єктивної сторони колабораційної діяльності, яка, на відміну від традиційного розуміння кваліфікуючих ознак як обтяжуючих обставин основного складу злочину, передбачає наявність самостійних форм протиправної поведінки з різним ступенем суспільної небезпечності.

Обґрунтовано актуальність вивчення форм колабораційної діяльності, передбачених частинами 2, 5 та 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України. Ці форми представляють найбільш безпосередню та активну співпрацю з окупаційним режимом, створюють значні труднощі для правозастосовної практики через проблеми доказування добровільності та мають тісний зв’язок з іншими кримінальними правопорушеннями проти основ національної безпеки, що породжує складні питання кваліфікації за сукупністю.

У статті детально проаналізовано спільні характеристики досліджуваних форм колабораційної діяльності: суспільно небезпечне діяння у формі добровільного обіймання певної посади; локалізацію на тимчасово окупованій території; наявність спеціального суб’єкта – громадянина України. Визначено основні відмінності між цими формами, які полягають у характері займаних посад: без виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій (частина 2); з виконанням таких функцій (частина 5); або в незаконних судових чи правоохоронних органах (частина 7).

Досліджено формальний характер складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 111-1 Кримінального кодексу України, який класифікується як кримінальний проступок. Визначено, що для наявності складу цього правопорушення достатньо самого факту добровільного обіймання певної посади на тимчасово окупованій території, що не передбачає виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

На основі аналізу судової практики виявлено проблемні аспекти застосування норм про колабораційну діяльність, зокрема щодо визначення критеріїв «добровільності» дій обвинувачених на тимчасово окупованих територіях. Встановлено, що суди здебільшого ухвалюють рішення про наявність добровільності за відсутності прямих доказів фізичного примусу, однак недостатньо враховують фактор психологічного тиску в умовах окупації.