Методологічні засади формування комплексної системи протидії злочинності в діяльності правоохоронних органів

Анотація

У статті досліджено системні характеристики діяльності з протидії злочинності на основі вивчення особливостей застосування системного підходу в кримінологічних дослідженнях та формулювання відповідного визначення. Здійснено аналіз ключових складових механізму протидії злочинності, на підставі чого запропоновано його концепцію та встановлено відмінності від споріднених понять.

Наголошується на багатозначності тлумачення сутності цієї категорії. Складність обрання підходу до визначення елементів механізму також відображає комплексність досліджуваного поняття. Вивчення механізму як системи з усіма її компонентами та їхніми взаємозв’язками сприяло всебічному розкриттю змісту цього поняття.

Щодо такого суспільного явища як протидія злочинності, термін «механізм» має застосовуватися передусім у практичному аспекті, маючи на увазі необхідність досягнення певної ефективності від здійсненого кримінологічного впливу. При цьому поняття «механізм протидії злочинності» є похідним від поняття «протидія злочинності».

Механізм протидії злочинності за своїм змістом є системним і багатоаспектним явищем, що передбачає різні підходи до свого тлумачення. Ці підходи, які в багатьох випадках дозволяють використовувати науковий потенціал інших наук (насамперед психології, кібернетики, соціології, різних галузей права, що комплексно вивчають різні аспекти управління), спрямовані на розкриття тих чи інших, іноді дуже важливих, аспектів діяльності з протидії злочинності та притаманних їй механізмів.

У дослідженні особлива увага приділяється інтеграційним процесам взаємодії правоохоронних органів як важливому елементу ефективного функціонування механізму протидії злочинності. Аналізується практика координації діяльності різних суб’єктів кримінологічної профілактики та висвітлюються проблемні аспекти інформаційного забезпечення цієї взаємодії. Запропоновано шляхи вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює спільну діяльність державних та громадських інституцій у сфері превентивної роботи.

Розглянуто актуальні питання адаптації міжнародних стандартів та імплементації прогресивного зарубіжного досвіду у вітчизняну практику протидії злочинності. Проаналізовано ефективність окремих інноваційних підходів до профілактики правопорушень, що застосовуються в країнах Європейського Союзу та США. Обґрунтовано необхідність розробки комплексної стратегії протидії злочинності з урахуванням національних особливостей та сучасних глобалізаційних викликів, зокрема кіберзлочинності та транснаціональної організованої злочинної діяльності.

У статті також досліджуються перспективи використання сучасних інформаційних технологій та методів інтелектуального аналізу даних для прогнозування кримінологічної ситуації та планування превентивних заходів. Обґрунтовано доцільність впровадження автоматизованих систем моніторингу та аналізу злочинності, що дозволять оптимізувати розподіл ресурсів правоохоронних органів та підвищити ефективність їх діяльності. Зазначається, що успішна реалізація цих інновацій потребує не лише технічного забезпечення, але й відповідної підготовки фахівців та інституційних змін у системі органів кримінальної юстиції.