Ресоціалізація правопорушників: міжнародний досвід

Автор(и)

  • В. В. Ткаченко кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правової політики та кримінального права Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.03.2.78

Ключові слова:

ресоціалізація, організована злочинність, профілактика, ЄС, правопорушники, міжнародний досвід, рецидив

Анотація

У статті досліджується роль ресоціалізації як ключового інструменту сучасної кримінологічної політики, спрямованого на зниження рецидивної злочинності та забезпечення громадської безпеки держави. Покарання, окрім каральної функції, має захищати суспільство шляхом реінтеграції правопорушників через соціально-правові, економічні та психологічні механізми. Проте, суспільна стигматизація та недостатня ефективність програм ускладнюють цей процес, збільшуючи ризик вчинення рецидивів. Мета дослідження є аналіз міжнародного законодавства щодо застосування ресоціалізації до правопорушників та імплементації у законодавство України. Автором акцентується увага на необхідності у взаємодії державних органів, громадянського суспільства, бізнесу та медіа у створенні умов для ефективної реінтеграції осіб, звільнених з місць позбавлення волі. У межах дослідження узагальнено міжнародний досвід ресоціалізації в таких країнах, як: Німеччина, Литва, Нідерланди, Велика Британія, Канада тощо. Розглянуто успішні практики впровадження інфраструктури соціальної адаптації, включно з центрами реінтеграції, програмами навчання, підтримки працевлаштування, подолання залежностей і розвитку життєвих навичок. Автор звертає увагу, на особливості застосування етапів ресоціалізації під час відбування покарання та після звільнення. Проведено, аналіз нормативно-правового забезпечення ресоціалізації в Україні, зокрема: Кримінально-виконавчого кодексу, Закону «Про пробацію» та законодавства у сфері зайнятості населення. Автор зауважує, що попри наявні гарантії, практичне впровадження ресоціалізаційних програм в Україні стикається з низкою труднощів, серед яких: обмежене фінансування та відсутність дієвих спеціальних програм. Проте, для розробки адаптованих до сьогоднішніх реалій програм ресоціалізації, а також підвищення ролі органів пробації та центрів соціальної адаптації у супроводі правопорушників (звільнених з місць відбування покарання), виникає необхідність імплементації міжнародного досвіду (міжнародних практик).

Посилання

Дрьомін В.М. Еволюція покарання в контексті запобіжних можливостей: від позбавлення волі до умовного випробування. Актуальні проблеми держави і права. 2007. Вип. 32. С. 259–265.

Осауленко О.І. Диференціація та індивідуалізація виконання кримінальних покарань у виді позбавлення волі. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. 2002. № 7. С. 59–64

Кримінально-виконавчого кодексу України: Кодекс від 11.07.2003 р. № 1129-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text (дата звернення: 22.04.2025).

Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 р. № 160-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text (дата звернення: 22.04.2025).

Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 № 5067-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#Text (дата звернення: 23.04.2025).

Статистика за 2021 рік. ДУ «Центр пробації». URL: https://www.probation.gov.ua/space-2/ (дата звернення: 23.04.2025).

Resozialisierung. Der Weg in ein straffreies Leben. Nach der Haft werden Gefangene wieder zu Nachbarn. Wir bereiten sie im Vollzug auf ein Leben ohne Straftaten vor. URL: https://www.hamburg.de/politik-und-verwaltung/behoerden/bjv/themen/justizvollzug/resozialisierung-214978 (дата звернення: 23.04.2025).

Aleknevičienė, J., & Kalinauskaitė, I. (2023). Problems and Possibilities of Implementing Resocialisation in Lithuanian Prisons. Socialinė Teorija, Empirija, Politika Ir Praktika, 26, 88–104. https://doi.org/10.15388/STEPP.2023.7.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-07-04

Номер

Розділ

Розділ 8. Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право