Окремі питання запобігання незаконній трансплантації анатомічних матеріалів людини: кримінально-процесуальний аспект

Анотація

Дослідження присвячене актуальній проблемі пошуку балансу між стрімким розвитком трансплантології та необхідністю забезпечення правового захисту всіх учасників цього процесу. З одного боку, трансплантація органів є одним із найбільших досягнень сучасної медицини, здатним врятувати тисячі життів. З іншого боку, вона вимагає чіткого визначення правових меж, які б запобігали зловживанням та гарантували дотримання етичних стандартів.

Глобалізація та розвиток трансплантології створили сприятливе середовище для процвітання міжнародної торгівлі людськими органами та тканинами. Зазначене явище супроводжується порушенням фундаментальних етичних норм і прав людини, таких як право на життя та право на приватність, що ставить під сумнів моральні та правові засади сучасної медицини.

З метою підвищення ефективності розслідування злочинів у сфері трансплантації анатомічних матеріалів людини проведено аналітичне дослідження чинного міжнародного та національного законодавства України в контексті обраної теми.

Авторами детально проаналізовано нормативно-правову базу, що регулює відносини у сфері трансплантації. Розгляд регуляторних актів охоплює міжнародні договори, акти національного законодавства України, а також нормативні акти Міністерства охорони здоров’я. Крім того, здійснено аналіз організаційно-правового забезпечення досудового розслідування таких злочинів.

Особливу увагу приділено контексту російсько-української війни, яка суттєво впливає на питання трансплантації анатомічних матеріалів, зокрема у випадках поранених та загиблих військовослужбовців. Висвітлено ризики зловживань з боку медичних працівників, що ускладнює здійснення контролю над процесами трансплантації в умовах воєнного стану, та обґрунтовано необхідність посилення контролю та моніторингу за їх діяльністю.

Право військовослужбовців на донорство органів за життя набуло особливої актуальності в сучасних умовах, коли зростає значення як військових інституцій, так і прав людини. Дослідження наголошує на необхідності формування чітких правових положень, які враховують специфіку військової служби і забезпечують повну добровільність прийняття рішень щодо донорства органів. В рамках проведеного аналізу зазначається, що військовослужбовці повинні мати змогу отримати комплексну інформацію щодо медичних, етичних та правових аспектів донорства, що дозволить їм приймати рішення на основі повної обізнаності про можливі наслідки таких дій.