Проблемні аспекти кримінального провадження щодо доведення особи до самогубства

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу проблемних аспектів кримінального провадження щодо доведення особи до самогубства. Це питання є надзвичайно складним як з теоретичної, так і з практичної точки зору, оскільки самогубство є багатофакторним явищем, що може бути спричинене поєднанням соціальних, психологічних, економічних, медичних та інших обставин. У зв’язку з цим особливо гостро постає проблема встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями підозрюваного та фактом вчинення потерпілим суїциду, що є ключовим елементом для кваліфікації такого кримінального правопорушення за статтею 120 Кримінального кодексу України. У статті детально розглянуто основні труднощі доказування, зокрема, відсутність безпосередніх свідків, складність ідентифікації умислу особи, яка могла сприяти самогубству потерпілого, а також акцентовано на недостатній розвиненості судової практики у провадженнях цієї категорії.

Значна увага приділяється питанню доведення безпосереднього впливу підозрюваного на рішення потерпілого вчинити самогубство. Зазначається, що цей аспект є вкрай казуїстичним у практичному вимірі, оскільки більшість кримінальних проваджень щодо доведення до самогубства базуються на непрямих доказах. У статті висвітлено роль судово-психологічної експертизи, яка відіграє ключову роль у визначенні психічного стану потерпілого, аналізі його мотивації, встановленні наявності депресивних розладів або інших психоемоційних факторів, що могли вплинути на його рішення про суїцид. При цьому досліджено судову практику, яка демонструє, що значна частина проваджень, котрі стосуються доведення особи до самогубства, закриваються на стадії досудового розслідування чи завершуються ухваленням виправдувальних вироків через брак достатніх доказів.

Встановлено, що відсутність чітких законодавчих параметрів для кваліфікації таких дій створює значні труднощі для правоохоронних органів та судів. У роботі запропоновано вдосконалення чинного законодавства шляхом деталізації складу кримінального правопорушення, визначення специфічних критеріїв доказування наявності причинно-наслідкового зв’язку та встановлення рівня впливу підозрюваного на потерпілого.