Функціонування суду присяжних у кримінальному судочинстві України: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню інституту суду присяжних у кримінальному судочинстві України як важливого елементу демократизації правосуддя та забезпечення участі громадян у здійсненні судової влади. Розглянуто історичні передумови формування суду присяжних, починаючи від його зародження у Франції та Англії до становлення на українських землях, а також проаналізовано сучасний нормативно-правовий базис функціонування даного інституту в Україні. Визначено, що правову основу діяльності суду присяжних складають положення Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінального процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, які регламентують процедуру формування списків присяжних, вимоги до кандидатів, їхні права та обов’язки, особливості участі у розгляді кримінальних справ.

Особливу увагу приділено аналізу специфіки функціонування суду присяжних у кримінальному провадженні, зокрема розглянуто процесуальні аспекти залучення присяжних, їх компетенцію, процедуру ухвалення рішень та особливості розгляду кримінальних справ за їх участю. Встановлено, що чинне законодавство України передбачає континентальну модель суду присяжних, відповідно до якої питання права і факту вирішуються спільно професійними суддями та присяжними. Досліджено трансформації правового регулювання інституту суду присяжних в умовах воєнного стану, зокрема, обмеження його функціонування згідно з положеннями ст. 615 КПК України.

На основі аналізу статистичних даних встановлено надзвичайно низький рівень залучення інституту суду присяжних до кримінального судочинства в Україні порівняно з зарубіжними країнами. Ідентифіковано основні проблеми функціонування суду присяжних в Україні, серед яких: обмежена юрисдикція (лише справи, за які передбачено довічне позбавлення волі), недосконалість механізму формування списків присяжних, низький рівень правової грамотності присяжних, відсутність належного рівня незалежності та неупередженості, а також недостатній досвід функціонування цього інституту в правовій системі України.