Угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні: особливості застосування та перспективи вдосконалення

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз теоретичних та практичних аспектів застосування інституту угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні. Досліджено ґенезу розвитку цього інституту, його правову природу, умови, підстави та процесуальний порядок укладення. Особливу увагу приділено проблемним питанням, що виникають у практиці застосування угод про визнання винуватості, зокрема: забезпечення прав потерпілого, гарантування добровільності укладення угоди, відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

Встановлено, що угода про визнання винуватості є особливим видом кримінально-процесуального договору, який має комплексну правову природу і містить елементи як договірних відносин, так і публічно-правових засад. З одного боку, угода про визнання винуватості передбачає узгодження волевиявлення сторін щодо умов відповідальності підозрюваного або обвинуваченого, що є характерним для договірних відносин. З іншого боку, вона реалізується в рамках кримінального провадження, що має публічно-правовий характер, і підлягає затвердженню судом, який здійснює контроль за законністю її укладення.

Проаналізовано міжнародні стандарти застосування угоди про визнання винуватості, зокрема Рекомендацію № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» та практику Європейського суду з прав людини. Визначено, що угода про визнання винуватості не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо дотримані такі умови: a) угода укладена добровільно; б) обвинувачений повністю усвідомлює фактичні обставини справи та правові наслідки укладення угоди; в) зміст угоди та справедливість її укладення підлягають судовому контролю.

Детально розглянуто процесуальний порядок укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, який включає такі етапи: ініціювання укладення угоди, проведення переговорів, складення та підписання угоди, направлення угоди до суду, розгляд угоди судом, ухвалення судового рішення щодо угоди. Досліджено особливості судового контролю за законністю укладення угоди, зокрема межі такого контролю та підстави для відмови у затвердженні угоди.

Окрему увагу приділено питанням співвідношення угоди про визнання винуватості з іншими інститутами кримінального процесу, зокрема з презумпцією невинуватості та дійовим каяттям. Обґрунтовано, що укладення угоди про визнання винуватості не порушує принципу презумпції невинуватості, оскільки остаточне рішення про визнання особи винуватою приймає суд, який затверджує угоду своїм вироком. При цьому, суд перевіряє наявність фактичних підстав для визнання винуватості, тобто встановлює винуватість особи в законному порядку.

На основі аналізу національного законодавства, судової практики та міжнародного досвіду розроблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання інституту угоди про визнання винуватості в Україні.