Судовий контроль за дотриманням розумних строків кримінального провадження: аналіз судової практики

Анотація

У статті проаналізовано інститут судового контролю за дотриманням розумних строків у кримінальному провадженні як ключовий елемент забезпечення ефективного правосуддя, доступу до правосуддя та реалізації принципу справедливого судового розгляду. Досліджено наукові погляди щодо природи порушення розумних строків і запропоновано узагальнення основних проблем, які пов’язані із тлумаченням та застосуванням цієї категорії у практиці. Акцентовано увагу на необхідності детального підходу до визначення розумних строків, оскільки вони можуть варіюватися в залежності від конкретних умов справи та обставин. Окремо висвітлено роль суду у встановленні меж розумних строків та можливості їх коригування в залежності від обставин справи, а також з урахуванням поведінки сторін, процесуальної активності захисту чи обвинувачення та наявності належних причин для затягування розгляду.

Визначено провідні підходи Верховного Суду до оцінювання розумності строків кримінального провадження на прикладі конкретних судових справ. Звернено увагу на те, що практика ВС часто формує правові позиції, які беруть до уваги як внутрішні, так і міжнародні стандарти, зокрема практику ЄСПЛ. Особливо наголошено на необхідності забезпечення процесуального балансу між сторонами та недопущення надмірного тиску на підозрюваних або потерпілих. У роботі також наведено огляд правових позицій Європейського суду з прав людини, що формують єдині стандарти оцінювання розумних строків та активно враховуються національними судами при ухваленні рішень.

У висновках обґрунтовано, що розуміння поняття «розумний строк» є складним і багатофакторним явищем, що не піддається універсалізації. Його оцінювання залежить як від об’єктивних обставин (складність справи, завантаженість суду, дії органів розслідування), так і від суб’єктивних факторів (поведінка учасників процесу). З огляду на це автор підкреслює необхідність подальшого поглибленого дослідження цієї теми як у контексті судової практики Верховного Суду, так і крізь призму європейських стандартів, із метою гармонізації підходів та підвищення якості процесуального законодавства.