Трансформація політики надання притулку в Європейському Союзі в контексті безпекових викликів російсько-української війни: правовий та інституційний аналіз

Анотація

Стаття присвячена комплексному науково-правовому аналізу трансформаційних процесів у політиці Європейського Союзу у сфері притулку, спричинених безпрецедентним масовим переміщенням осіб внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України у 2022 році. Досліджено динамічну еволюцію міграційних потоків, особливості функціонування механізму тимчасового захисту та його співвідношення зі стандартними процедурами надання міжнародного захисту. На підставі системного аналізу розкрито та надано значення понять «тимчасовий захист» та «притулок». Крім того, автором охарактеризовано правові механізми захисту прав шукачів притулку в Європейському Союзі. На основі системного аналізу нормативно-правової бази ЄС, зокрема Директиви 2001/55/ЄС, Дублінського регламенту (Регламент (ЄС) № 604/2013) та Регламенту Eurodac (Регламент (ЄС) № 603/2013), а також новітніх законодавчих ініціатив (Новий пакт про міграцію та притулок), виявлено структурні недоліки та ідентифіковано системні виклики в імплементації відповідних механізмів захисту прав переміщених осіб. Висвітлено практичні виклики, що стоять перед спільною політикою надання притулку в Європейському Союзі в умовах масового переміщення, зокрема особливу увагу приділено гендерно-чутливим аспектам та захисту вразливих категорій українських біженців. Проаналізовано інституційну архітектуру координації відповіді ЄС на кризу, включаючи роль ключових інституцій (Європейська Комісія, Агентство ЄС з питань притулку (EUAA), Frontex) та фінансових інструментів (CARE, REACT-EU, AMIF). Особливу увагу приділено практичним викликам інтеграції українських біженців, зокрема питанням доступу до ринку праці, забезпечення житлом, доступу до освіти, медичної допомоги, а також специфічним потребам вразливих категорій осіб (жінки, діти, особи з інвалідністю, люди похилого віку). На підставі проведеного дослідження сформульовано науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правових та інституційних механізмів Спільної європейської системи притулку (CEAS) та розробки довгострокових стратегій інтеграції з урахуванням емпіричного досвіду української кризи.