Трансформація санкційної політики ЄС у сфері захисту прав людини: від декларативності до глобального режиму санкцій

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу еволюції санкційної політики Європейського Союзу у сфері захисту прав людини, акцентуючи увагу на її кардинальній трансформації від переважно декларативних та фрагментарних заходів до інституціоналізованого, системного глобального режиму санкцій. Центральним об’єктом дослідження є Регламент (ЄС) 2020/1998, який закріпив цей новий механізм. Дослідження здійснено із застосуванням інституційного аналізу, порівняльно-правового методу та системного підходу.

Детально розглянуто правову природу цього режиму, його універсальний характер, що дозволяє застосовувати обмежувальні заходи незалежно від географічного розташування правопорушника. Проаналізовано інституційну архітектуру, що включає роль ключових інституцій ЄС (Рада ЄС, Європейська служба зовнішніх справ, Європейська Комісія) та держав-членів у процесі ініціювання, ухвалення та імплементації санкцій. Розкрито критерії застосування обмежувальних заходів, зокрема щодо серйозності та системного характеру порушень прав людини, таких як геноцид, злочини проти людяності, тортури та інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність, види поводження.

Проведено порівняльний аналіз глобального режиму санкцій ЄС з американським Актом Магнітського, виявлено спільні риси та суттєві відмінності, зокрема у ступені централізації прийняття рішень та підходах до імплементації. Особливу увагу приділено висвітленню практики реагування Європейського Союзу на повномасштабну військову агресію рф проти України, що продемонструвала як потенціал, так і певні обмеження існуючої санкційної політики, ставши каталізатором для її подальшого посилення.

Ідентифіковано та проаналізовано ключові виклики ефективності санкційного механізму ЄС. Серед них – значна децентралізація процесу імплементації санкцій на національному рівні державами-членами, що може призводити до нерівномірного застосування та створення «слабких ланок». Також розглянуто проблеми, пов’язані зі складними схемами обходу запроваджених обмежень та недостатньою координацією. Обґрунтовано нагальну потребу в уніфікації процедур імплементації та контролю, а також у чіткому визначенні конкретних, вимірюваних, досяжних, релевантних та обмежених у часі (SMART) цілей для кожного санкційного режиму та індивідуального рішення.

На основі проведеного дослідження сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення санкційної політики ЄС. Ці пропозиції включають посилення координації, розширення аналітичного потенціалу для виявлення схем обходу та вдосконалення моніторингу. Наголошено, що вивчення досвіду ЄС у цій сфері є надзвичайно актуальним для України в процесі формування та гармонізації власної ефективної санкційної стратегії відповідно до міжнародних стандартів.