Європейський досвід правового стимулювання виробництва енергії з відновлювальних джерел

Анотація

Стаття присвячена дослідженню механізмів стимулювання на державному та інституціональному рівнях виробництва енергії з відновлювальних джерел.

Увага автора зосереджена на практичних аспектах реалізації комплексу заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості розвитку альтернативної енергетики, проаналізовані законодавчі акти Європейського Союзу щодо регулювання досліджуваних відносин, виявлені проблемні питання у застосуванні тих чи інших засобів стимулювання, а також зроблені висновки щодо шляхів підвищення ефективності реалізації політики розвитку виробництва енергії з відновлювальних джерел.

За результатами дослідження встановлено, що нормативно-правове регулювання стимулювання застосування відновлювальних джерел енергії в Європейському Союзі здебільшого здійснюється Директивами Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу, якими, зокрема, встановлюються цільові показники досягнення рівня виробництва енрегії з відновлювальних джерел та засоби досягнення таких показників на національному та міждержавному рівнях.

У статті автором приділена увага безпосередньо розкриттю суті механізмів стимулювання виробництва енергії з відновлювальних джерел, встановлений причинно-наслідковий зв’язок між застосуванням певного засобу та економічним ефектом від його застосування.

Зроблений висновок про відсутність єдиного ефективного способу стимулювання виробництва енергії з альтернативних джерел, а отже підсумовано, що для реалізації практичних завдань оптимальним буде пошук правильної комбінації економічних інструментів, що потребує комплексної оцінки стану відновлювальної енергетики.

В процесі дослідження виявлено, що ринок відновлювальних джерел схильний до більшої невизначеності, ніж традиційна енергетика, і потребує більше уваги на державному та інституційному рівнях для досягнення цільових показників.

Резюмується, що вирішення системних проблем на ринку відновлювальних джерел може бути забезпечене застосуванням різних форм державної та міждержавної підтримки та формуванням стійких правил регулювання ринку, створення привабливого інвестиційного середовища з боку державних органів, мінімізацією регуляторних та політичних ризиків.