Наука адміністративного права та її викладання у Львівському університеті за доби Австро-Угорщини

Анотація

У статті детально досліджується процес формування та подальшого розвитку науки адміністративного права у Львівському університеті в період існування Австро-Угорської монархії. Особлива увага приділяється аналізу специфіки адміністративно-правової науки в контексті складного історико-правового середовища Австро-Угорщини, що поєднувало в собі мультикультурність, правову традицію та імперське управління. Відзначається, що Львівський університет виступав не лише як центр вищої освіти, а й як потужний осередок наукової думки, який відігравав визначальну роль у розвитку юридичної науки та формуванні правничих кадрів Центрально-Східної Європи.

Автор здійснює комплексний аналіз витоків адміністративного права як самостійної навчальної дисципліни, розкриває особливості основних навчальних курсів, навчальних планів і підручників, які використовувалися в університеті. Це дає змогу простежити, як формувалась цілісна та системна структура викладання адміністративного права, що відповідала потребам часу та вимогам Австро-Угорської імперії.

Особливу увагу у статті присвячено провідним науковцям Львівського університету – Й. Коппелю, Т. Пілятові, Л. фон Білінському, Ю. Бузеку, О. Бальцеру та іншим видатним професорам, які зробили вагомий внесок у розвиток цієї галузі права. Проаналізовано їхні наукові праці, методологічні підходи та вплив, який вони здійснили не лише на українську, а й на європейську адміністративно-правову науку. Розглядається також взаємодія львівської школи з основними європейськими правничими традиціями, що сприяло формуванню унікальної наукової платформи.

Дослідження окреслює роль науки адміністративного права Львівського університету у ширшому контексті – формування правничої думки Австро-Угорської монархії, розвиток української юридичної науки та правової культури. Аналізується вплив львівської наукової школи на подальший розвиток адміністративного права у міжвоєнний період, підкреслюючи її важливість як з історичної, так і з методологічної точок зору.

У заключній частині статті підсумовуються основні результати проведеного дослідження, а також визначаються перспективи подальших наукових розвідок. Зокрема, автор наголошує на необхідності глибшого вивчення, ретельного аналізу архівних матеріалів і проведення порівняльних досліджень львівської школи в контексті європейської юридичної науки.