Структурна організація юридичного обов’язку в сучасній правовій доктрині: порівняльний аналіз
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.03.3.72Ключові слова:
юридичний обов’язок, структура обов’язку, правова необхідність, компаративний аналіз, п’ятиелементна модельАнотація
У статті здійснено теоретико-правовий аналіз структури юридичного обов’язку на основі дослідження вітчизняних та зарубіжних наукових підходів. Актуальність дослідження зумовлена кардинальними трансформаціями сучасного правового простору, необхідністю переосмислення традиційних правових категорій у контексті глобалізаційних процесів та формування правової держави в Україні.
Проаналізовано доктринальні підходи провідних зарубіжних правових шкіл: австрійсько-німецької нормативістської школи (Г. Кельзен), англо-американської (Р. Дворкін, Дж. Раз),окремих представників французької цивілістичної традиції (М. Вілле, Ф. Терре) та італійської правової доктрини (Ф. Сантаро-Пассареллі). Звернено увагу і на вітчизняні здобутки, зокрема, проаналізовано праці Є. Джумурат. О. Карманюка, Л. Летнянчина, О. Чорновол та І. Юрчак.
Виявлено спільні тенденції у розумінні структури юридичного обов’язку: визнання правової необхідності як основоположного елементу, розмежування активних і пасивних форм реалізації, включення забезпечувального механізму. Водночас констатовано відсутність єдиної концептуальної позиції щодо включення відповідальності до структури обов’язку та ролі мотиваційних факторів.
На основі компаративного аналізу обґрунтовано оптимальну п’ятиелементну структуру юридичного обов’язку: необхідність вчинення певних дій, необхідність утримання від певних дій, необхідність пред’явлення вимог до інших осіб, необхідність реагування на правомірні вимоги уповноваженої сторони та необхідність нести відповідальність за порушення обов’язків.
Запропонована структурна модель враховує сучасні тенденції антропологізації права та необхідність балансу між формально-юридичними аспектами і соціально-психологічними чинниками правової поведінки. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення теоретичних засад правознавства, оптимізації нормотворчої діяльності та підвищення ефективності правозастосовної практики у сфері реалізації конституційних обов’язків громадян.
Посилання
Попович Т.П. Юридичний обов’язок як правова цінність. Часопис Київського університету права. 2020. № 2. C. 43–47.
Попович Т.П. До питання структури правового обов’язку. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 83. Ч. 3. 2024. С. 429–434.
Юрчак І.Р. Обов’язки особи: теоретико-правовий вимір. Дисертація. 2016 р., 185 с.
Черновол О.П. Юридичні обов’язки людини і громадянина: теоретичні моделі правового забезпечення та реалізації. Дисертація. 2019 р., 195 с.
Kelsen H. Pure Theory of Law; transl. by M. Knight. Berkeley. 1967. P. 123-145.
Dworkin R. Taking Rights Seriously. Cambridge, Mass. 1977. P. 188–192.
Raz J. The Authority of Law: Essays on Law and Morality. 1979. P. 233–249.
Villé M. Principes de droit civil français. 3e éd. Paris : Dalloz. 2019. P. 267–289.
Terré F. Introduction générale au droit. 10e éd. Paris : Dalloz. 2015. P. 445–467.
Santaro-Passarelli F. Istituzioni di diritto civile. Napoli : Jovene. 2020. P. 156–178.
Карманюк О.П. Генеза поняття та ролі юридичних обов’язків у суспільному розвитку. Держава і право. 2012, вип. № 5. с. 74–79.
Летнянчин Л.І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики. Монографія. 2006 р. 256 с.
Філософський енциклопедичний словник. В.І. Шинкарук та ін. 2002 р., 751 с.
Джумурат Є.І. Забезпечення виконання конституційних обов’язків людини і громадянина у сфері місцевого самоврядування в Україні. Дисертація. 2011 р., 200 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Т. П. Попович
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
