Ідея правовладдя в поглядах мислителів античності

Анотація

У статті аналізуються ідейні засади правовладдя у поглядах мислителів античності. Зазначається, що в досліджуваний період філософи глибоко осмислювали ряд концептуальних важливих питань, пов’язаних з державою, правом, справедливістю тощо. У цьому зв’язку наводиться думка древньогрецького мислителя Платона, який у своїх працях пропонував усвідомлювати державу на основі ідеї добра і справедливості, як основоположних принципів її процвітання. Характеризуються погляди Платона щодо моделі щасливої держави, зокрема його позиція, що у дійсно щасливій державі важливе місце належить мудрості, мужності, розсудливості й справедливості. Водночас, ілюструється сутність його концепції ідеальної держави, що полягала в підпорядкуванні всіх громадян закону, забезпечуючи порядок і спокій для всіх. Проаналізовано позицію Аристотеля про те, що кожна людина має відношення до держави, подібно до того, як частина співвідноситься до цілого, а людська природа прагне до державного об’єднання як засобу задоволення потреб та гармонізації інтересів у суспільстві. Він розглядав державу як порядок, призначений для щастя громадян, підкреслюючи необхідність врахування інтересів усього населення. Також наводиться думка мислителя про те, що найкращою формою держави є та, яка поєднує аристократію, олігархію та демократію, забезпечуючи поміркованість у політиці і владі. Водночас, подаються його уявлення щодо закону як акту законодавця, визначаючи його значення у соціальному устрої. Філософ підкреслював важливість верховенства права у правовій державі, де має панувати закон, а не ті, хто при владі, та наголошував на необхідності справедливості при створенні та застосуванні права. Відображено погляди Цицерона стосовно виникнення держави. Констатується, що у своїх роздумах мислитель вважав головним чинником об’єднання людей саме особливість людської природи, наполегливо вказуючи на вроджену потребу жити разом та спілкуватися. Аналізується позиція філософа стосовно того, що лише те право, яке ґрунтується на природних законах, може визначити справедливість та розумність закону, а законами можна назвати лише ті норми, які сприяють благополуччю народу та держави. Він переконував, що закони повинні бути справедливими і корисними для всіх.