Державницька і політична діяльність Володимира Старосольського під час Першої світової війни та Української революції (1914–1921)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей державницької і політичної діяльності Володимира Старосольського під час Першої світової війни та Української революції (1914–1921). Зазначено, що період Першої світової війни та Української революції був одним із найактивніших і найнасиченіших у життєвому й політичному шляху Володимира Старосольського. Увійшовши в нього зі сформованими політичними переконаннями, він прагнув реалізувати свої ідеали як один із провідних діячів Українських січових стрільців та активний учасник громадсько-політичного життя. Прагнення до державної незалежності й соборності України було для нього, як і для більшості галицько-українських політичних діячів того часу, основоположним ідеологічним орієнтиром.

Наголошено, що проавстрійська орієнтація Старосольського в умовах війни зумовлювалася кількома ключовими чинниками: прагненням використати військову силу Габсбурзької монархії для протидії політиці Російської імперії, яка була ворожою до українських національних прагнень; сподіваннями на можливість створення українських політичних інституцій під егідою Австро-Угорщини; а також необхідністю обмежити вплив польських чинників у регіональному управлінні. В. Старосольський послідовно виступав за формування українських збройних сил на основі легіону УСС. У роки війни він докладав зусиль до об’єднання національних сил навколо ідеї побудови незалежної української держави. Як представник молодшого покоління в українському національному русі, Старосольський вирізнявся схильністю до більш рішучих і, за потреби, радикальних дій у боротьбі за національно-державну самореалізацію. У будь-якому разі, як відзначає дослідник Іван Хома «закладені традиції стали основою патріотичного виховання не одного покоління українців».

Акцентовано, що державницька і політична діяльність Володимира Старосольського під час війни та революції 1914–1921 рр. була надзвичайно активною і багатогранною, поєднуючи військову, політичну та громадську складові. З початком Першої світової війни Старосольський став одним із організаторів Українських Січових Стрільців –військового формування українців у складі австрійської армії. Він обіймав посаду члена Бойової управи УСС, був поручником. Водночас, Старосольський входив до складу Головної Української Ради (Загальної Української Ради), яка виступала як цивільний представницький орган українського населення Австро-Угорщини. У 1918 р. під час революції та визвольних змагань, Старосольський увійшов до Українського генерального військового комітету, що готував «листопадове повстання» у Львові. Після польського полону Старосольський займав державні посади в уряді Директорії УНР, зокрема виконував обов’язки помічника міністра закордонних справ. Він брав участь у дипломатичних переговорах із Польщею, намагаючись забезпечити міжнародне визнання української державності та захист національних інтересів.