Пізнавальні аспекти правотворчості та її політики
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.04.1.14Ключові слова:
метод, методологія, право, правове регулювання, правотворчість, правоутворення, правотворча політика, законотворчість, моніторинг законодавства, ефективність правотворчої політикиАнотація
В статті автором розкрито пізнавальні аспекти правотворчої політики як юридичного феномену, визначено особливості наукового вивчення питань ефективності її виміру. Відзначено, що важливою складовою будь-якого сучасного наукового дослідження є його методологічна основа. Тому дослідження питань теорії та практики правотворчої політики, а також критеріїв її виміру, так само не позбавлене важливості визначення методологічного інструментарію їх вивчення, спроможного всебічно, об’єктивно та достовірно розкрити предмет цієї дисертаційної роботи. Підсумовано, що універсальність методологічного інструментарію визначає необхідність в кожному дослідженні визначати власну методологічну основу наукового пізнання, адаптовану до специфіки предмету наукового дослідження. З огляду на вказане, вважаємо, що наукове дослідження теоретико-правових аспектів правотворчої політики, її ефективності, що становить предмет нашого наукового пошуку в цілому, потребує, насамперед, характеристики пізнавальних особливостей вказаного предмету, що дозволить розкрити в цілому його науково-дослідний потенціал та визначити в подальшому стратегію нашого наукового дослідження.
Узагальнено, що правотворча політика в пізнавальному плані є: 1) полідисциплінарним феноменом, що є складовою, з одного боку, юриспруденції, оскільки стосується юридично значимої діяльності, предметом якої є підготовка, розгляд та прийняття правотворчих актів, їх зміна та скасування, з іншого боку –політичної сфери суспільства, змістом якої є концептуальні політичні положення як результат узгодження політично значимих інтересів в соціумі та стосується передумов, змісту та націленості здійснення правотворчої діяльності; 2) безальтернативним об’єктивно існуючим явищем сучасної правової та політичної дійсності; 3) за своєю сутністю має орієнтованість на перспективи, визначаючи подальший розвиток як політичної системи, так і системи законодавства, забезпечуючи його оновлення, осучаснення та відповідність законодавства потребам та інтересам соціуму; 4) відзначається своїм проявом, який потребує дослідження та відповідного наукового виміру.
Одним з критеріїв такого виміру є ефективність правотворчої політики, що може та має бути вивчена: а) з точки зору питань теорії її ефективності, а саме шляхом вироблення комплексу науково обґрунтованих методичних підходів до здійснення виміру ефективності та подальшого оцінювання отриманої інформації на предмет причин, змісту, наслідків функціонування правотворчої політики, шляхів посилення її концептуальності, реалізованості тощо; б) з точки зору питань практики її ефективності, а саме шляхом вироблення комплексу концептуальних положень щодо максимально результативної реалізації правотворчої політики, високого якісного рівня актів правотворчості та досягнення бажаного соціального ефекту від відповідних правотворчих ініціатив.
Посилання
Дудченко В.В., Манько Д.Г. Роль методології юридичної науки у становленні новаційного науково-правового мислення. Актуальні проблеми держави і права. 2003. Вип. 21. С. 13–17.
Панов М., Герасіна Л. Правова політика як універсальний феномен правового буття. Право України. 2001. № 8. С. 30–38.
Ющик О.І. Правова політика як фактор удосконалення законодавчого процесу. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2005. № 5. С. 18–25.
Ковальчук О. Правова політика і форми її реалізації. Правова політика в Україні: питання теорії та практики: збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 24 жовтня 2014 року): в 2 т. Київ: Національна академія прокуратури України, 2014. Т. 1. 342 с.
Тернавська В.М. Законотворча політика та її суб’єкти. Актуальні питання розвитку державності та правової системи в сучасній Україні : тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 26-27 жовтня 2018 року) / за заг. ред. Т.О. Коломоєць. Запоріжжя: ЗНУ, 2018. 108 с.
Кудерська Н.І. Законотворча діяльність Верховної Ради України: проблеми та шляхи її розв’язання. Вісник Академії управління МВС. 2009. № 2. С. 63–72.
Гусаров С. Конституція і проблеми правової політики. Віче. 2011. № 21. С. 12–14.
Заєць А.П. Законодавча правова політика в Україні: наближення до сутності права та забезпечення його верховенства. Правова політика України: концептуальні засади та механізми формування: зб. матеріалів наук.-практ. конф. Київ: НІСД, 2013. С. 53–61. URL: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Pravova_pol_new-b7252.pdf.
Лопушанський А.А. Правова політика і законотворчість: механізм взаємодії та тенденції розвитку: дис. канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2015. 183 с. URL: https://npu.edu.ua/images/fle/vidil_aspirant/dicer/K_26.053.18/Dis_Lopushanskiy.pdf.
Недюха М.П. Правова політика України: новітні виміри. Вісник Академії управління МВС. 2010. № 4 (16). С. 38–45. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ucnavs_2010_4%2816%297.
Богачова О.В. Законотворення: теоретико-прикладні аспекти. Камянець–Подільський: ТОВ «Друкарня Рута», 2012. 448 с.
Погорєлова З.О. Проблеми удосконалення законотворчої діяльності. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія Право. 2021. Вип. 68. С. 25–29.
Тернавська В.М. Правотворча політика України : монографія. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2022. 120 с.
Слинько С.С. Теоретико-правові аспекти правотворчої політики в сучасному суспільстві: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2013. 228 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Б. І. Олійник

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.