Пізнавальні аспекти правотворчості та її політики

Анотація

В статті автором розкрито пізнавальні аспекти правотворчої політики як юридичного феномену, визначено особливості наукового вивчення питань ефективності її виміру. Відзначено, що важливою складовою будь-якого сучасного наукового дослідження є його методологічна основа. Тому дослідження питань теорії та практики правотворчої політики, а також критеріїв її виміру, так само не позбавлене важливості визначення методологічного інструментарію їх вивчення, спроможного всебічно, об’єктивно та достовірно розкрити предмет цієї дисертаційної роботи. Підсумовано, що універсальність методологічного інструментарію визначає необхідність в кожному дослідженні визначати власну методологічну основу наукового пізнання, адаптовану до специфіки предмету наукового дослідження. З огляду на вказане, вважаємо, що наукове дослідження теоретико-правових аспектів правотворчої політики, її ефективності, що становить предмет нашого наукового пошуку в цілому, потребує, насамперед, характеристики пізнавальних особливостей вказаного предмету, що дозволить розкрити в цілому його науково-дослідний потенціал та визначити в подальшому стратегію нашого наукового дослідження.

Узагальнено, що правотворча політика в пізнавальному плані є: 1) полідисциплінарним феноменом, що є складовою, з одного боку, юриспруденції, оскільки стосується юридично значимої діяльності, предметом якої є підготовка, розгляд та прийняття правотворчих актів, їх зміна та скасування, з іншого боку –політичної сфери суспільства, змістом якої є концептуальні політичні положення як результат узгодження політично значимих інтересів в соціумі та стосується передумов, змісту та націленості здійснення правотворчої діяльності; 2) безальтернативним об’єктивно існуючим явищем сучасної правової та політичної дійсності; 3) за своєю сутністю має орієнтованість на перспективи, визначаючи подальший розвиток як політичної системи, так і системи законодавства, забезпечуючи його оновлення, осучаснення та відповідність законодавства потребам та інтересам соціуму; 4) відзначається своїм проявом, який потребує дослідження та відповідного наукового виміру.

Одним з критеріїв такого виміру є ефективність правотворчої політики, що може та має бути вивчена: а) з точки зору питань теорії її ефективності, а саме шляхом вироблення комплексу науково обґрунтованих методичних підходів до здійснення виміру ефективності та подальшого оцінювання отриманої інформації на предмет причин, змісту, наслідків функціонування правотворчої політики, шляхів посилення її концептуальності, реалізованості тощо; б) з точки зору питань практики її ефективності, а саме шляхом вироблення комплексу концептуальних положень щодо максимально результативної реалізації правотворчої політики, високого якісного рівня актів правотворчості та досягнення бажаного соціального ефекту від відповідних правотворчих ініціатив.