Правовий принцип рівності сторін у процедурі медіації

Анотація

Стаття присвячена правовому принципу рівності сторін у процедурі медіації як фундаментальної засади альтернативного вирішення спорів. Актуальність дослідження зумовлена зростанням значення медіації в сучасних соціально-правових умовах та необхідністю забезпечення справедливого балансу між учасниками медіаційної процедури. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння принципу рівності в контексті медіації, його місце в системі принципів медіації та значення для ефективного врегулювання спорів. Досліджено нормативне закріплення принципу рівності сторін у національному законодавстві, зокрема в Законі України «Про медіацію», та міжнародних стандартах, включаючи Європейський кодекс поведінки медіаторів. Проаналізовано напрацьоване відомими дослідниками теоретичне положення щодо двоаспектності принципу рівності, що проявляється у наданні рівних можливостей сторонам та існуванні однакових зобов’язань медіатора щодо всіх учасників процедури. Особливу увагу приділено напрацьованому теоретичному положенню щодо розмежування юридичної та фактичної рівності учасників медіації, що має принципове значення для забезпечення справедливого врегулювання спору. Проаналізовано роль медіатора у забезпеченні рівності сторін та етичні стандарти його діяльності, закріплені у професійних кодексах. Обґрунтовано, що дотримання принципу рівності є необхідною умовою для створення конструктивного діалогу між сторонами та досягнення взаємовигідного рішення. Додатково розглянуто етичні аспекти діяльності медіаторів, зокрема обов’язок дотримання принципу рівності на всіх етапах процедури. Важливе місце відведено аналізу можливих дисбалансів, які можуть виникати через соціально-економічні чи інші фактори.

Показано, що принцип рівності сторін є ключовою гарантією справедливості медіаційної процедури, оскільки забезпечує баланс інтересів учасників, унеможливлює домінування однієї зі сторін та сприяє вільному й усвідомленому досягненню взаємоприйнятного рішення. Цей принцип не лише визначає етичні та процедурні межі взаємодії сторін у процесі врегулювання конфлікту, але й виступає важливим чинником підвищення довіри до медіації як ефективного інструменту альтернативного вирішення спорів у демократичному суспільстві, що ґрунтується на цінностях взаємоповаги, консенсусу та правової рівності.