Політико-правові погляди Лева Ребета про місце і роль території як важливої ознаки держави

Анотація

Стаття присвячена дослідженню політико-правових поглядів Лева Ребета про місце і роль території як важливої ознаки держави. Зазначено, що у сучасному правознавстві територія є однією з ключових ознак держави, що визначає її фізичний простір та матеріальну основу існування. Вона охоплює суходіл, внутрішні води, надра та повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону. Територія слугує базою для здійснення державної влади та поширення суверенітету на населення, що проживає на цій території. Територія держави становить необхідну, й у більшості випадків достатню матеріальну операційну базу для самого її виникнення, існування та розвитку. Територія є певною площинною місткістю, яка утримує на собі всі об’єкти держави: від природно-ресурсних до людських домівок. Та й саме зародження держави можливе лише після відокремлення певної території, що є доволі складними процесом. На території держави відбувається неминуче комплексне поєднання найрізноманітніших об’єктів, які починають діяти як єдиний організм. У межах своєї території держава здійснює територіальне верховенство (тобто вищу і виняткову владу), що становить органічну частину державного суверенітету.

Наголошено, що територія є важливим атрибутом і ознакою державності. Значний внесок у розкритті ролі та місця території в історії нації (народу), суспільстві, державі, визначенні важливості території як важливої ознаки нації вніс Лев Ребет – видатний український політичний діяч, доктор права, професор Українського Вільного Університету, теоретик нації, редактор і публіцист, адвокат, один із лідерів ОУН. У своїй праці «Теорія нації» вчений підкреслював, що земля, територія, простір – це один з перших чинників, що забезпечує тривкість групи. Значення землі таке сильне, що досі стале місце мешкання на одній території вирішує державну приналежність, разом з якою назагал іде національна приналежність. Л. Ребет намагався визначити місце і роль території в історії нації та її держави. Він справедливо зазначає, що співжиття на одному просторі витворює спільні переживання, спільну свідомість і спільні прагнення. Воно їх зберігає і плекає. Земля зумовлює зустрічі і зближення: сусідство, подружжя, збори, походи і всякі інші можливі форми співжиття. Рівночасно чуттєве переживання його відриває від конкретних умов і ставить поза часом і простором. Проте підставою цієї сублімації служать реальні відношення на означеному просторі. Емігранти, розсіяні по світу, живуть національним життям, поскільки плекають далі традиції батьківщини і не покидають трактувати її основою свого внутрішнього буття.