Інфраструктурна доступність для маломобільних груп населення в умовах війни: виклики та необхідність

Анотація

У статті досліджується одна з найбільш актуальних і водночас складних проблем сучасного українського суспільства – інфраструктурна доступність для маломобільних груп населення в умовах повномасштабної війни, що триває в Україні з 2022 року. Автор звертає особливу увагу на критичні труднощі, з якими щодня стикаються люди з інвалідністю, особи похилого віку, люди з тимчасовими порушеннями мобільності, а також внутрішньо переміщені особи, які через бойові дії вимушені змінювати місце проживання. У матеріалі наголошується на тому, що обмеження фізичного середовища – відсутність пандусів, ліфтів, адаптованих укриттів і транспорту – перетворюються у воєнний час із соціальної незручності на реальну загрозу життю та здоров’ю.

У роботі проаналізовано фактичний стан доступності ключових об’єктів інфраструктури, зокрема: захисних споруд (укриттів), евакуаційних маршрутів, громадського транспорту, лікувальних установ, тимчасових пунктів розміщення переселенців, адміністративних будівель. Автор виявляє головні причини інфраструктурної недоступності: застарілі архітектурні рішення, порушення вимог державних будівельних норм, відсутність практики застосування принципів універсального дизайну, низький рівень відповідальності з боку органів влади, а також недостатній рівень участі громадськості у прийнятті рішень.

Окремо у статті охарактеризовано позитивний досвід органів місцевого самоврядування, громадських організацій, благодійних фондів та міжнародних партнерів, які в умовах війни реалізовують проєкти, спрямовані на покращення інклюзивності середовища – зокрема мобільні укриття з пандусами, інклюзивні евакуаційні поїзди, інформаційні кампанії про безбар’єрність. Проаналізовано, наскільки такі ініціативи є ефективними, сталішими в умовах війни та чи здатні вони масштабуватися в інші регіони.

Автор підкреслює, що забезпечення інфраструктурної доступності в умовах війни – це не лише прояв турботи про вразливі категорії населення, а й один із факторів гуманітарної безпеки, стабільності громад і здатності держави виконувати базові функції. На основі проведеного аналізу сформульовано рекомендації щодо включення принципів універсального дизайну у процеси відновлення, реконструкції та стратегічного планування українських міст. Також обґрунтовано необхідність переходу від декларативної політики до реальних дій, спрямованих на створення безбар’єрного простору для всіх громадян.