Конституціоналізм королівства Марокко: загальні риси

Анотація

В статті досліджуються загальні риси марокканського конституціоналізму, для якого характерним, на відміну від інших конституцій арабських монархій, є закріплення на конституційному рівні дозволу на існування політичних партій та Конституційного суду при офіційному закріпленні ісламу в якості державної релігії та мусульманського права як основи правової системи держави. З’ясовано особливості Конституції Марокко, її основні характеристики, які розкривають принципи побудови системи влади в означеній державі, стан закріплення прав людини та інші нюансів. Показано, що конституційний лад королівства Марокко встановлюється та врегульовується Конституцією Марокко. Для нього характерними є орієнтованість на західні правові системи, закріплення повноти і різноманітності національної ідентичності та неподільності суверенітету, поділу влади при монархічній формі правління, проголошення Марокко конституційною монархією, демократичною державою із парламентською формою правління та світською системою влади, закріплення прав людини та їхня гарантованість, територіальна цілісність із поєднанням гарантування місцевого самоврядування та вдосконаленням регіоналізації, проголошення ісламу державною релігією із одночасним гарантуванням громадянам свободи віросповідання, наявністю демократичних інституцій, в першу чергу Конституційного суду Марокко, дозволом на існування політичних партій, закріплення мусульманського права як основи правової системи держави. Висвітлено, що Королівство Марокко є єдиною цілком суверенною державою, яка належить до Великого Магрібу і дотримується його стратегічної мети, зокрема, забороняти і боротись з будь-якими видами дискримінації на статевому ґрунті, на расовому ґрунті, на ґрунті віросповідання, культурних цінностей, соціальної та релігійної приналежності, на ґрунті мови, інвалідності та інших особистих обставин. Показано, що держава прагне до досягнення рівності прав чоловіків та жінок, їх участі у політичному, соціальному і культурному житті. Доведено, що, не дивлячись на проведення вільних виборів, багатопартійність, саме монарх займає провідну роль у здійсненні влади в державі, а в Конституції немає місця реальним гарантіям закріплених прав і свобод людини та процедурі їхньої реалізації.