Співвідношення інтелектуальної власності та права інтелектуальної власності: теоретико-правові аспекти

Анотація

У науковій праці автором проведено всебічний теоретико-правовий аналіз інтелектуальної власності та права інтелектуальної власності як складних багатоаспектних правових феноменів. Відзначено високий ступінь актуальності тематики цього дослідження. Наголошено, що попри значний доробок у сфері правової доктрини, питання поділу права на галузі та інститути (субінститути) й досі лишається методологічно невпорядкованим і відкритим до подальшого теоретичного осмислення. В цьому аспекті одними із головних ускладнень доктринального поділу права є: по-перше, відсутність загальноприйнятих критеріїв, які б дозволили чітко визначити, що саме слід вважати галуззю чи інститутом; по-друге, високий рівень дискусійності розуміння предмету правового регулювання та його ролі у забезпеченні системності права, його структурованості на галузі чи інститути.

Зазначена проблематика характерна і для доктринальної характеристики інтелектуальної власності, як системи відносин, що становлять предмет правового регулювання, особливо тих питань, які стосуються ролі і значення інтелектуальної власності у забезпеченні системності права, виокремлення права інтелектуальної власності як самостійної складової такої системи права.

Аналіз поглядів вчених, які стосуються розуміння інтелектуальної власності та характеристики права інтелектуальної власності як складової системи права дозволив підсумувати, що в юридичній науці домінуючим є нормативний підхід, де право інтелектуальної власності сприймається як наслідок юридизації відносин в сфері інтелектуальної власності. Проте вказаному підходу надано критичну характеристику та обгрунтовано висновок, що співвідношення понять «інтелектуальна власність» та «право інтелектуальної власності» не зводиться лише до формального розмежування або внутрішньогалузевого юридичного аналізу. Воно відображає глибші процеси перетворення соціального феномену в юридичну конструкцію, перехід від творчого результату до його правового забезпечення. Такий підхід дозволяє побачити не лише теоретичну відмінність між двома категоріями, а й виявити динаміку правотворення як реакції права на еволюцію людських цінностей, інновацій та культурних практик.

Узагальнено, що співвідношення між інтелектуальною власністю та правом інтелектуальної власності вимагає комплексного міждисциплінарного аналізу, який виходить за межі правового дискурсу й охоплює соціологічні, філософські, економічні й культурні підходи. Це співвідношення не є жорстко субординаційним, але передає логіку розвитку: спочатку виникає явище (власність), далі — його правове осмислення (право), і, зрештою, – інституціоналізація у вигляді правового режиму.