Цивільне судочинство в умовах війни: трансформація інституту перегляду судових рішень

Анотація

У статті досліджено особливості реалізації інституту перегляду судових рішень у цивільному процесі України в умовах воєнного стану, запровадженого у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації. Розглянуто трансформацію підходів до апеляційного, касаційного перегляду, а також перегляду за нововиявленими та винятковими обставинами у зв’язку з обмеженнями, які виникли внаслідок війни. Окрема увага приділена процесуальним змінам, що стосуються продовження строків, зміни територіальної підсудності та впровадження дистанційного судочинства із застосуванням електронних засобів зв’язку. Аналізується адаптація судової системи до об’єктивних викликів: порушення роботи судів у прифронтових та окупованих регіонах, евакуація судових установ, ускладнена комунікація між учасниками процесу.

Розкривається значення принципів верховенства права, справедливості та доступу до правосуддя в контексті забезпечення прав людини під час надзвичайного стану. Робиться висновок про необхідність збереження балансу між формальними процесуальними вимогами та фактичними обставинами, що виникають під час воєнного стану, задля забезпечення ефективного захисту прав громадян.

На основі практики Верховного Суду обґрунтовано необхідність гнучкого тлумачення процесуальних норм з урахуванням реалій воєнного часу. Судові рішення демонструють визнання воєнних обставин як поважних причин для поновлення строків та забезпечення доступу до правосуддя. Також наголошено на ролі міжнародних стандартів, зокрема статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у забезпеченні права на справедливий судовий розгляд у надзвичайних умовах. Автори доходять висновку про здатність судової системи України зберігати принципи верховенства права та справедливості, адаптуючи механізми перегляду судових рішень до умов війни з метою захисту прав людини та підтримки ефективного правосуддя.

Наголошено на потребі законодавчої підтримки ініціатив, спрямованих на стабілізацію судової діяльності, а також на подальшому розвитку єдиної судової практики, що відповідає реаліям воєнного періоду.