Міжнародні, європейські, українські стандарти у сфері договірного розпоряджання майновими правами на об’єкти суміжних прав в Україні як складові єдиної системи стандартів

Анотація

У даній роботі автором проводиться розгляд стандартів у сфері розпоряджання майновими правами на об’єкти суміжних прав як певної єдиної системи, яка складається з гарантій, що надаються Конституцією України, міжнародними договорами, що ратифіковані нашою державою, а також Цивільним кодексом України та Законом України «Про авторське право і суміжні права». При розгляді даних ланок головною проблематикою, яка постає є відсутність захищеності осіб, що є творцями об’єктів суміжних прав через відсутність як згадування про останніх в контексті визначень «виробника відеограми», «виробника фонограми», «організації мовлення» так, і взагалі відсутність відповідної дефініції як такої. Чому введення відповідної дефініції є вкрай важливим? Воно є вкрай важливим, оскільки, на наш погляд, дозволить вирівняти існуючий дисбаланс, коли такі особи, які створювали той чи інший об’єкт суміжних прав є фактично знеособленими, а момент переходу прав від них до інших осіб взагалі відсутній. Найбільш ілюстративно, на нашу думку, відсутність такого моменту переходу майнових прав розкривається через такі форми розпоряджання майновими правами як трудовий договір (контракт) в частині розподілу майнових прав на створений службовий об’єкт суміжних прав, договір про створення за замовленням і використання об’єкту суміжних прав. Окрім цього, автором у роботі висвітлюються питання відсутності визначення стандартів у сфері розпоряджання майновими правами, в тому числі і на об’єкти суміжних прав, відсутність визначення майнового права як на об’єкти права інтелектуальної власності, так і на об’єкти суміжних прав, а також необхідність подальшого розвитку ідеї про те, що об’єкти права інтелектуальної власності і об’єкти суміжних прав відносяться до res incorporales в таких формах розпоряджання майновими правами як ліцензійний договір, договір про передання (відчуження) майнового права на об’єкт суміжних прав, адже право інтелектуальної власності та право власності на річ є відокремленими один від одного. Автором роботи пропонується дефініція творця об’єкта авторського та/або суміжного права, а також пропонується нова редакція ч. 1 ст. 450 Цивільного кодексу України, ч. 1, 2 статті 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права» з внесенням до них творця об’єкту авторського та/або суміжного права.