Правозастосовні аспекти призупинення дії трудового договору та оплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору

Анотація

У статті досліджується судова практика на предмет правових підстав призупинення дії трудового договору та оплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору. Визначається, що відповідно до чинного законодавства призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.

Звертається увага, що умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором (роботодавцю – надавати роботу, працівникові – виконувати роботу). Звідси виникає питання: коли вбачається абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором. Формулюється висновок, що однозначної відповіді на це питання немає і бути не може (формулювання ««абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором» містить елемент оцінки).

З аналізу судової практики слідує, що питання визнання призупинення дії трудового договору законним чи незаконним вирішується судами по-різному (питання знаходиться у площині суддівського розсуду). Однак вивчення судової практики підтверджує, що останнім часом суди дедалі частіше задовольняють позовні заяви про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору.

У практиці Верховного Суду постало питання доцільності застосування судами ст. 235 КЗпП України за аналогією для випадків незаконного призупинення роботодавцями дії трудового договору. Після розгляду даного питання Об’єднаною палатою Верховного Суду було надано позитивну відповідь на це питання.

На переконання автора, дана правова позиція має важливе значення для відновлення порушених прав працівників та сприятиме забезпеченню єдності судової практики з вирішення даної категорії трудових спорів.