Захист земельних прав через механізм справедливого суду: аналіз практики ЄСПЛ

Анотація

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини, будучи джерелом земельного права в Україні, є ефективним інструментом захисту прав землевласників та землекористувачів. Одним із гарантованих Конвенцією прав є право на справедливий суд. Європейський суд з прав людини за десятки років тлумачення норм Конвенції та неодноразового розгляду скарг щодо порушення державами права особи на справедливий суд істотно деталізував обов’язки держави з цього приводу.

У межах статті досліджено складові елементи права на справедливий суд, а також їхнє трактування Європейським судом з прав людини. У контексті справи Ferrazzini v. Italy було проаналізовано тлумачення Судом категорії “цивільних прав”, які повинні справедливо розглядатись безстороннім та незалежним судом, що встановлений законом. Також здійснений огляд правових позицій Європейського суду з прав людини щодо можливості виконати рішення суду як складового елементу права на справедливий суд. У цьому контексті був здійснений аналіз справ, що безпосередньо стосувались земельних спорів в тому числі за участю України як, наприклад, “Рисовський проти України” та “Пономаренко проти України”, а також справ ЄСПЛ щодо права на справедливий суд, які не стосувались земельних прав особи (наприклад, справа Hornsby v. Greece). Окремо було враховано критерій “розумності строку” як складової права на суд.

Також в межах проведеного дослідження було проаналізовано вимогу до держави забезпечити розгляд земельних справ “судом, що встановлений законом”. За результатами аналізу справи “Сокуренко і Стригун проти України” був здійснений висновок, що “суд, встановлений законом” включає в себе не лише наявність в принципі правової основи для діяльності тієї чи іншої судової установи, а й також дотримання нею меж своїх повноважень. ЄСПЛ допускає вихід суду за межі своїх повноважень, але виключно у виняткових обставинах і з належним обґрунтуванням своїх дій. За результатами здійсненого аналізу було систематизовано правові позиції Європейського суду з прав людини щодо вимог до діяльності судової влади та держави загалом при вирішенні земельних спорів з дотриманням положень ст. 6 Конвенції.