Податкове резидентство вимушено переміщених осіб: узгодження з фундаментальними принципами справедливості та правової визначеності

Анотація

Проблема визначення податкового резидентства біженців і вимушено переміщених осіб набуває дедалі більшої актуальності на тлі зростаючої глобальної мобільності населення та системної нестабільності, спричиненої збройними конфліктами, природними катастрофами, терористичними загрозами й іншими масштабними гуманітарними кризами. Традиційні підходи до встановлення податкового резидентства фізичних осіб переважно ґрунтуються на формальних критеріях - таких як кількість днів фізичної присутності, центр життєвих інтересів або звичне місце проживання - без належного врахування справжніх намірів особи або вимушеного характеру її переміщення. Як наслідок, особи, які були змушені змінити місце проживання через обставини непереборної сили, можуть бути визнані податковими резидентами держави перебування навіть за відсутності будь-якого добровільного чи осмисленого зв’язку з цією юрисдикцією. Така ситуація вступає в конфлікт із принципами правової визначеності, справедливості, гуманізму та пропорційності. У статті обґрунтовується необхідність упровадження концепції «вимушеного» (недобровільного) податкового резидентства, яка має на меті створення окремого правового режиму для осіб, переміщених унаслідок надзвичайних, виняткових подій, що не залежать від їхньої волі чи вибору. Запропонована модель передбачає перехідний пільговий період тривалістю до 365 днів, протягом якого такі особи не визнаються податковими резидентами приймаючої юрисдикції, що дозволяє уникнути юридичної невизначеності та зайвого податкового тиску. Водночас запропонований підхід передбачає гнучку індивідуальну оцінку ступеня адаптації особи в новому середовищі, за якою такі чинники, як тривале працевлаштування, навчання неповнолітніх дітей, інтеграція в освітні заклади, участь у громадському житті чи возз’єднання з родиною, можуть слугувати підставою для дострокового перегляду податкового статусу. У статті також аналізується співвідношення цієї концепції з усталеними критеріями центру життєвих інтересів і доміцилію, а також окреслюються можливі шляхи міжнародної координації, зокрема через коментарі до модельних конвенцій, двосторонні угоди та багатосторонні інституційні механізми. Запропоноване рішення дозволяє сформувати збалансований підхід, що поєднує податкову ефективність, гуманітарні міркування та гарантії верховенства права у сфері міжнародної податкової політики, сприяючи більш справедливому, передбачуваному та людяному глобальному податковому порядку.