Добросовісна поведінка платника податків – декларативний принцип чи імперативний обов’язок?

Анотація

У статті розкриваються проблеми змісту, форм та наслідків недобросовісної поведінки платника податків. Визнається безумовне право платника податків визначати для себе оптимальну модель оподаткування з метою правомірного зменшення податкових витрат. Разом з тим, платники податків часто зловживають своїм правом, діючи недобросовісно при мінімізації своїх податкових платежів, при цьому формально поведінка платника податків може не порушувати прямих приписів податкового законодавства. Звертається увага на те, що у Податковому кодексі України не закріплено поняття, критерії та наслідки недобросовісної поведінки платника податків, що створює певну правову невизначеність. Однак, з огляду на застосування імперативного методу при регулюванні податкових відносин, а також враховуючи конституційні основи правопорядку, пропонується закріпити в нормах податкового права обов’язок добросовісної поведінки платника податків. Невиконання такого обов’язку дасть підстави стверджувати про порушення імперативного припису та кваліфікувати поведінку платника податків як протиправну. Наголошено, що сучасні інструменти податкового планування стають усе більш витонченими та складними, дії платника податків дуже часто формально не входять у пряму суперечність з буквою закону, однак концептуально вони не відповідають критеріям добросовісної поведінки та мають ознаки зловживання правом. Оцінка саме таких дій платника податків викликає найбільше проблем, адже тут, як правило, відсутні чіткі законодавчі критерії кваліфікації таких дій та визначення їх правових наслідків. Для забезпечення належної правової регламентації меж податкового планування в разі, коли поведінка платника податків є недобросовісною, пропонується законодавчо закріпити ознаки, які б характеризували відповідну поведінку. Такі ознаки слід визначити, враховуючи світовий досвід протидії податковим зловживанням, а саме нормативно передбачити можливість оцінки господарських операцій платника податків за допомогою критеріїв, які ґрунтуються на застосуванні відомих і поширених судових доктрин. Звертається увага, що розширення кола обов’язків платників податків, може спричинити ускладнення становища платників податків, тому поряд з цим потрібно запроваджувати необхідні компенсатори, які дадуть змогу забезпечити баланс приватного та публічного інтересу, а також захист прав платників податків. Для цього пропонується законодавчо закріпити принцип презумпції добросовісності поведінки платника податків, а встановлення недобросовісної поведінки платників податків винести за межі повноважень податкових органів, закріпивши таку компетенцію виключно за судом.