Інститут почесного консульства в Україні: проблеми правового статусу та перспективи розвитку

Анотація

Статтю присвячено розкриттю проблем правового статусу та перспектив розвитку інституту почесного консульства в Україні. У відповідності до поставленої мети було розкрито сутність та особливості правового статусу почесних консулів, з’ясовано проблемні аспекти діяльності почесних консульських установ, а також визначено перспективи розвитку цього інституту. З урахуванням аналізу нормативно-правових актів, що складають засади правового статусу почесних консулів зроблено висновок про певну неупорядкованість законодавства. Замість перерахованих вище документів запропоновано прийняти нову реакцію заснованого на Віденській конвенції про консульські зносини від 24.04.1963 Консульського статуту, де були б консолідовані норми, що стосуються функціонування цього інституту. До основних проблем функціонування інституту почесного консульства в Україні віднесено певну нормативно-правову невизначеність критеріїв до осіб, які претендують на зайняття посад почесних консулів. Як наслідок – це призводить до численних корупційних ризиків, пов’язаних з використанням такого дипломатичного статусу. Встановлено, що перспективи розвитку інституту почесного консульства в Україні мають полягати у його перетворенні на важливий елемент громадської дипломатичної системи. Розвиток інституту почесного консульства може сприяти розширенню дипломатичної присутності України, що видається особливо важливим у повоєнний час. Доволі часто почесними консулами стають громадські діячи, підприємці, колишні політики у країнах свого перебування. Це може сприяти просуванню вітчизняних економічних інтересів, залученню інвестицій, сприянню експорту українських товарів, розвитку двосторонніх зв’язків між державами, формуванню позитивного іміджу України за кордоном у цілому. Останнє видається нам особливо важливим в умовах відкритого збройного протистояння, гібридних загроз та поширення дезінформації у повоєнний період відбудови України. Зроблено висновок про те, що незважаючи на певну обмеженість повноважень почесних консулів, останні можуть сприяти забезпеченню прав громадян (підданих) держав, інтереси яких вони представляють, надавати консультаційну та інформаційну підтримку, зміцнити та налагодити міжнародні зв’язки.