До питання кримінально-правової кваліфікації добровільного зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, в закладах освіти, створених на тимчасово окупованій території

Анотація

У статті досліджуються підходи до кримінально-правової кваліфікації дій громадян України, що полягають у добровільному зайнятті посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, в закладах освіти, створених на тимчасово окупованій території, та виконання ним на цій посаді таких функцій.

Робиться узагальнюючий висновок, що у судовій практиці України вбачається неоднозначність у підходах до кримінально-правової оцінки таких ситуацій.

Зазначається, що за першим (найбільш поширеним) підходом дії громадян України, які добровільно займають посаду, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у закладах освіти, створених на тимчасово окупованій території, та
виконують свої функції на цій посаді кваліфікують за ч. 3 ст. 111-1 КК у формі «впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти».

За другим підходом дії керівників закладів освіти кваліфікуються за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 111-1; ч. 1 ст. 111-2 КК. Їм ставиться у вину впровадження стандартів освіти держави-агресора та сприяння державі-агресору у формі реалізації чи підтримки
рішень окупаційної адміністрації держави-агресора. Правильність такого підходу кримінально-правової кваліфікації автором ставиться під сумнів.

Відповідно до третього підходу добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, в закладах освіти, створених на тимчасово окупованій території, та виконання ним на цій посаді таких
функцій кваліфікується за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 111-1; ч. 5 ст. 111-1 КК. Однак, на переконання автора, такий підхід до кримінально-правової кваліфікації є помилковим, адже заклад освіти не є органом державної влади, а тому підстави для кваліфікації дій таких осіб за ч. 5 ст. 111-1 КК відсутні.

Робиться висновок, що у будь-якому разі підходи до кримінально-правової оцінки однотипних ситуацій мають бути уніфіковані задля досягнення цілей кримінального судочинства.