Кримінологічне дослідження особливостей діяльності приватних військових компаній в умовах воєнного конфлікту: правові аспекти та кримінально-правова кваліфікація

Анотація

Стаття присвячена комплексному кримінологічному та міжнародно-правовому аналізу діяльності приватних військових компаній (ПВК) у контексті сучасних збройних конфліктів. Особливу увагу приділено правовим викликам, що постають перед національними та міжнародними юрисдикціями у сфері кваліфікації їхніх дій. У дослідженні систематизовано основні тенденції еволюції ПВК – від традиційних форм найманства до транснаціональних воєнізованих структур, які володіють розгалуженою інфраструктурою, автономним оперативним потенціалом, власною системою бойової підготовки та технічного оснащення. Здійснено критичне переосмислення ролі ПВК як нетрадиційного інструменту гібридної війни, що дозволяє державам-замовникам реалізовувати агресивну політику в обхід норм міжнародного гуманітарного права та уникнути прямої відповідальності за скоєні злочини.

Особливу увагу зосереджено на аналізі діяльності ПВК «Вагнер» як знакового прикладу парамілітарного формування, що виявляє ключові ознаки криміналізованого найманства. Проаналізовано її участь у низці міжнародних збройних конфліктів, зокрема в Україні (анексія Криму, бойові дії на Донбасі, штурм Бахмута) та країнах Африки (Судан, Центральноафриканська Республіка). Задокументовані випадки грубих порушень міжнародного гуманітарного права, численні воєнні злочини, порушення прав людини та експлуатація природних ресурсів підтверджують злочинну природу їхніх дій. Підкреслено, що кадрове наповнення ПВК «Вагнер» переважно здійснювалося через вербування осіб, які відбували покарання за тяжкі та особливо тяжкі злочини, що посилює соціальну небезпеку цього утворення та ускладнює кримінально-правову кваліфікацію. Розглянуто також економічні аспекти функціонування ПВК, зокрема оцінки обсягів фінансування та втрат живої сили, що свідчать про масштабність та деструктивний характер її діяльності.

Окремий розділ присвячено аналізу існуючих міжнародно-правових ініціатив щодо регулювання діяльності ПВК, включаючи Документ Монтре (2008) та Міжнародний кодекс поведінки для постачальників послуг безпеки. Визначено, що їх декларативний, рекомендаційний характер не створює ефективних правових механізмів для належної кваліфікації правопорушень, вчинених ПВК, та забезпечення притягнення винних до відповідальності. Наголошується на важливості визнання ПВК «Вагнер» транснаціональною злочинною організацією з боку уряду США (2023 рік) та ухвалення відповідної резолюції Верховною Радою України, як важливих кроків у напрямку формування консолідованої міжнародної правової позиції.

У статті обґрунтовується необхідність оновлення національних кримінально-правових підходів до кваліфікації дій учасників ПВК, зокрема за статтями Кримінального кодексу України, що стосуються найманства, участі у збройних формуваннях, створення терористичних організацій та участі у транснаціональних злочинних угрупованнях. Автори також висловлюють стурбованість щодо легітимізації ПВК у Російській Федерації, зокрема через інституціоналізацію ідеологічних проектів (наприклад, «клуб Вагнеренок»), які формують нову хвилю мілітаризованої молоді та несуть довгострокові загрози міжнародній безпеці.

Висновки статті окреслюють критичну необхідність удосконалення міжнародного правового регулювання, формування ефективної системи державного контролю за діяльністю ПВК, а також інтеграції кримінологічного аналізу в процес розробки політик безпеки. Запропоновані наукові підходи можуть стати підґрунтям для подальшої розробки нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання деструктивному впливу ПВК на міжнародну безпеку, верховенство права та права людини.