Кримінологічна характеристика умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання

Анотація

Стаття присвячена кримінологічним аспектам умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання. З метою з’ясування особливостей кримінологічної характеристики умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, проаналізовано зміст обвинувальних вироків, постановлених судами України з 1 січня 2010 року по 30 червня 2025 року і розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – Реєстр). Під час моніторингу Реєстру виявлено 71 обвинувальних вироків, ухвалених за ст. 116 Кримінального кодексу України (далі – КК). З метою з’ясування кількісних та якісних вимірів цього виду вбивства проаналізовано офіційні статистичні дані (Єдиний звіт про кримінальні правопорушення та результати їх розслідування, наданий Офісом Генерального прокурора) та спеціальну літературу.

У результаті аналізу встановлено дані щодо рівня цих злочинів. Зокрема, за останні 20 років у середньому щороку реєструвалось 10 вбивств, вчинених в стані сильного душевного хвилювання. Питома вага цих злочинів у структурі умисних вбивств та у структурі умисних вбивств, вчинених за пом’якшуючих обставин (статті 116–118 КК) залишалася стабільною (0,1% та 12,6% відповідно).

На основі аналізу обвинувальних вироків встановлено окремі соціально-демографічні, кримінально-правові ознаки особи злочинця. Більшість таких вбивств вчиняється членами сім’ї, як чоловіками, так і жінками. Отже, даний вид вбивства можна віднести до тих, які вчиняються на ґрунті сімейно-побутових конфліктів. Стан сильного душевного хвилювання зумовлений систематичним фізичним насильством з боку потерпілого. Соціально-правовий портрет особи злочинця можна окреслити так: це особи (як чоловіки, так і жінки), які перебувають у родинних стосунках з потерпілим, мають базову середню та профільну середню освіту, є працездатними, проте ніде не працюють і не навчаються, не мають судимості. На момент вчинення злочину не перебувають у стані сп’яніння. У вчиненому щиро розкаюються та повністю визнають вину.

Зроблено певні висновки щодо закономірностей механізму злочинної поведінки, основних причин та умов цього злочину. Констатується, що основною причиною цього злочину є провокуюча поведінка потерпілого, а також те, що у більшості випадків попередньо мало місце повторне вчинення домашнього насильства, де винна особа була жертвою, а потерпілий кривдником.