Щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з торгівлею людьми, вчинених у сфері туристичної діяльності

Анотація

Визначається, що масштаби злочинності у сфері туристичної діяльності оцінити вкрай складно із-за відсутності офіційної статистики стосовно окремих видів кримінальних правопорушень, вчинюваних у даній галузі. Значна кількість кримінальних правопорушень, в тому числі торгівлі людьми під прикриттям туристичної діяльності, залишається латентною.

Доведено, що торгівля людьми – кримінальне правопорушення, яке не знає кордонів. З моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну у лютому 2022 р. ця проблема набула значно складнішого характеру. Для правопорушників, які займаються відповідними оборудками, Україна є одним з головних джерел надходження «живого товару» на «чорні ринки» Європи та Азії або часто є транзитною територією.

Визначається, що останні дослідження доводять, що у сфері туризму торгівля людьми все-таки, як правило, пов’язана з сексуальною експлуатацією людини або з використанням її в порнобізнесі. Правопорушники, що займаються торгівлею людьми (переважно жінками та дітьми), іноді ховаються під вивісками туристичних фірм. При цьому такі туристичні агентства здійснюють пошук жінок, їх вербування, як правило, для зайняття проституцією за кордоном, а також організовують їх відправлення.

Автор погоджується з думкою дослідників проблеми, які відзначають, що «добровольців» серед секс-працівників, зокрема й серед тих, які потрапляють за кордон за посередництвом турагентств, набагато більше, ніж жертв прямого насильства. Вербування жінок для їх використання у секс-бізнесі часто здійснюється саме через туристичні агенції. В той же час, в Єдиному державному реєстрі судових рішень вироків за ст. 149 КК України, де б фігурували представники вітчизняних туристичних фірм, практично немає, до того ж, як правило, в них вони виступають лише свідками. Однак, час від часу ЗМІ повідомляють про участь туристичних фірм в торгівлі людьми.

Зазначено, що з метою сексуальної експлуатації неповнолітніх правопорушники користуються готелями та іншими об’єктами проживання, тому що тут вони почуваються анонімними і безкарними. За зачиненими дверима готельного номера жорстоке поводження з дітьми може набувати різних форм: сексуальне насильство, проституція, порнографія або торгівля дітьми.

Автор звертає увагу на те, що розслідування торгівлі людьми, вчинюваних у даній сфері, здійснювати дуже складно (стосується насамперед розслідування торгівлі людьми, вчиненої за участі закордонних співучасників). Серед основних труднощів – відсутність міждержавних угод про співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми між Україною і державами Близького Сходу, Латинської Америки тощо, а також дороговизна поїздок за кордон для проведення там слідчих дій. Дослідження підтверджують той факт, що іноді слідство не може навіть встановити імена сутенерів та інших причетних осіб з боку приймаючої «живий товар» сторони. Це призводить до того, що закордонні співучасники торгівлі людьми уникають притягнення до кримінальної відповідальності. Через деякий час безкарні ділки підшуковують в Україні нових партнерів для ведення незаконного бізнесу.