Автоматизація та алгоритмізація кримінально-правової кваліфікації в умовах цифрової трансформації правозастосування

Анотація

Стаття присвячена теоретичним і прикладним аспектам кримінально-правової кваліфікації в умовах цифрової трансформації правозастосування. Підкреслено, що цифрові технології значно впливають на кримінально-правову сферу, змінюючи підходи до аналізу суспільно небезпечних діянь. Визначено, що кримінально-правова кваліфікація є ключовим елементом механізму кримінально-правового впливу, оскільки забезпечує юридичну оцінку діяння та є основою для притягнення особи до відповідальності чи звільнення від неї.

Розглянуто різні підходи до розуміння кваліфікації, наголошено на її складності й багатогранності. Встановлено, що розвиток цифрових технологій створює перспективи автоматизації правозастосування, зокрема процесу кваліфікації. Водночас підкреслено існування значних ризиків, пов’язаних із формалізацією ознак складу кримінального правопорушення, більшість з яких має оціночний характер і не піддається однозначному алгоритмуванню.

Зазначено, що алгоритмічні системи здатні аналізувати лише формалізовані дані, але не можуть враховувати психологічні мотиви чи соціальний контекст, які часто мають визначальне значення для правильної кримінально-правової оцінки діяння. Окреслено проблему так званого «чорного ящика» алгоритмів, коли навіть розробники не здатні пояснити логіку ухвалених системою рішень, що суперечить вимогам кримінального права щодо мотивування кожного вироку.

Проаналізовано приклади застосування алгоритмічних технологій у кримінальному судочинстві інших країн, де такі системи використовуються здебільшого для аналітики, прогнозування ризиків чи допомоги у прийнятті рішень, однак поки не здійснюють повноцінної правової кваліфікації діянь. В Україні впровадження цифрових технологій у цій сфері перебуває на початковій стадії й обмежується здебільшого автоматизацією адміністративних процедур без безпосереднього застосування алгоритмів для кваліфікації кримінально караних діянь.

Обґрунтовано необхідність розробки методології, яка дозволить чітко розмежувати ознаки, придатні для алгоритмізації, від тих, що потребують оцінки людини. Наголошено на важливості створення правових механізмів для забезпечення прозорості роботи алгоритмів, можливості перевірки їх рішень та гарантій захисту прав учасників кримінального провадження. Зроблено висновок, що впровадження цифрових технологій у кримінально-правову кваліфікацію можливе лише за умови дотримання балансу між технологічним розвитком і принципами справедливості, правової визначеності та захисту прав людини. Подальші дослідження мають бути зосереджені на створенні змішаних моделей правозастосування, де алгоритми відіграватимуть допоміжну роль, а остаточні рішення залишатимуться за правниками.