Генеза поняття «критична інфраструктура» у контексті протидії Службою безпеки України загрозам на її об’єктах

Анотація

Стаття присвячена аналізу генези поняття «критична інфраструктура» в українському правовому полі та визначенню ролі протидії СБУ кримінальним правопорушенням на її об’єктах у системі забезпечення національної безпеки. У контексті гібридної війни, кіберзагроз і зростаючої вразливості систем життєзабезпечення України поняття терміну «критична інфраструктура» набуло вагомого юридичного та кримінологічного значення. У статті досліджено еволюцію терміну від його початкового використання у військовій термінології до сучасного розуміння як комплексу фізичних і віртуальних систем, що забезпечують стабільність функціонування держави, суспільства та економіки.

На основі аналізу міжнародного досвіду, зокрема законодавства США та Європейського Союзу, простежено становлення концепції критичної інфраструктури, починаючи з 1980-х років, коли в США було визначено її як сукупність взаємопов’язаних елементів, що підтримують суспільну структуру, до сучасних європейських підходів, які акцентують увагу на мультисекторальності та запобіганні каскадним ефектам. В Україні формування поняття почалося пізніше, його формування зумовлене історичними особливостями пострадянського розвитку та сучасними викликами та загрозами. Ключовими етапами стали видання «Зеленої книги» (2015) та прийняття Закону України «Про критичну інфраструктуру» (2021), які імплементували ризик-орієнтований підхід до визначення та захисту критичної інфраструктури.

Особлива увага приділена кримінально-правовим аспектам захисту об’єктів критичної інфраструктури. У статті проаналізовано сучасні загрози, зокрема тероризм, диверсії та кібератаки, які становлять екзистенційну небезпеку для національної безпеки України. Запропоновано класифікацію злочинів проти критичної інфраструктури за критеріями спрямованості, технологічного вектора та ступеня каскадності наслідків. Акцентовано увагу на необхідності вдосконалення тактики забезпечення розслідувань, зокрема шляхом застосування цифрової форензики, вибухотехнічної експертизи та міжнародного співробітництва. Визначено прогалини у чинному законодавстві, зокрема відсутність спеціальних норм для кримінальної відповідальності за посягання на об’єкти критичної інфраструктури, та запропоновано низку заходів для їх усунення, включаючи кодифікацію методик категоризації об’єктів, створення спеціалізованих груп процесуального керівництва та вдосконалення підготовки кадрів.

Підкреслено, що генеза поняття «критична інфраструктура» в Україні відображає перехід від економічного до комплексного кримінально-правового розуміння. Запропоновано інтегрований ризик-орієнтований підхід, який поєднує системно-функціональну та секторно-категоріальну класифікацію для ефективного захисту критичної інфраструктури та протидії злочинним посяганням.