Зарубіжний досвід забезпечення безпеки на автомобільному транспорті та можливості його використання в Україні

Анотація

У статті представлено комплексне дослідження зарубіжного досвіду забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, що охоплює приклади провідних країн, зокрема держав-членів Європейського Союзу, країн Північної Європи, Сполучених Штатів Америки, Канади та Японії. Проаналізовано різноманітні інституційні моделі управління дорожньою безпекою, впроваджені у зазначених юрисдикціях, із виокремленням особливостей їх нормативно-правового регулювання, стратегічного планування, міжвідомчої координації та залучення громадськості. Значну увагу приділено інноваційним технологіям, зокрема інтелектуальним транспортним системам (ІТС), цифровим платформам моніторингу та реагування.

Розглянуто стандарти безпечної інфраструктури, профілактичні, комунікаційні та освітні програми, орієнтовані на підвищення відповідальності учасників дорожнього руху. Окремо проаналізовано ефективність правових механізмів впливу на поведінку водіїв, включаючи штрафну політику, систему балів, страхові моделі та правозастосовну практику. Акцентується увага на багатовекторності національної політики безпеки у сфері автотранспорту та визначає ключові її пріоритети: зниження рівня аварійності, модернізація нормативно-правової бази, активізація інвестиційної діяльності у транспортній галузі, розширення міжнародного партнерства, запровадження обов’язкового страхування цивільної відповідальності автовласників тощо.

У статті обґрунтовано можливості імплементації кращих міжнародних практик в українське правове, інституційне й економічне середовище з урахуванням специфіки вітчизняної правозастосовної системи, наявних фінансових ресурсів та соціокультурних умов. Сформульовано низку практичних рекомендацій щодо реформування національної системи забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, які включають: удосконалення законодавства, впровадження системи інтегрованого управління дорожнім рухом, цифровізацію процедур державного нагляду та контролю, налагодження сталого партнерства з інститутами громадянського суспільства, розвиток безпечної дорожньої інфраструктури.